Уже понад рік українці живуть війною, а це великий стрес та небачене для нашої психіки навантаження. Кожного з нас тривожать питання, через які ми хвилюємося, почуваємося невпевненими. Психологиня Наталія Круглашова відповіла на деякі з них.
Про це йдеться в публікації ” “.
– “Я мало роблю для перемоги”: що робити з такими думками?
– Можливо, якщо людина так думає, вона не на своєму місці. Треба зробити якийсь аналіз, “ревізію” своєї діяльності: чи справді можу я зробити більше? Чи є в мене на це час? Чи я завжди не задоволений собою, а чи це конструктивна самокритика? Кожен із нас має свої можливості, не потрібно “заганятися”. Ви не повинні працювати 24 години на добу, бо хтось на фронті. Життя триває. Не тільки на передовій люди роблять правильну справу. Ті, хто печуть хліб, ремонтують машини, волонтерять, лікують – усі роблять свій внесок у перемогу. Немає зараз непотрібної роботи. Усі потрібні на своєму місці. Зараз кожна людина працює на перемогу!
– “Я в тилу, а інші на фронті”: як з цим боротися?
– Ідеться про почуття провини. Якщо ви не пішли у військкомат і не записалися в добровольці, значить, є те, що вас тримає тут. Якщо ж ви не проти йти воювати – чекайте на повістку. Ви ж не ховаєтеся, не їдете за кордон, тому у вас не повинно бути почуття провини. Якщо ви не ховаєтесь, а повістка до вас не прийшла, то в чому ви винні? Коли буде треба, то вона прийде всім, хто хоче цього чи не хоче. Проте поки що держава не потребує вашої військової допомоги, тож робіть щось інше, але корисне.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
” ”
–>
