ЗСУ 11 листопада звільнили Херсон від російських окупантів. Місто, в якому я народилася і провела дитинство, було в окупації понад вісім місяців.
Мої батьки та багато родичів не покидали місто. На всі мої вмовляння відповідали: “Ми в бік Росії не поїдемо, ми вдома. Це вони мають звідси втікати, а не ми”, пише molbuk.ua
Перед втечею, російські окупанти знищили всю важливу інфраструктуру: зв’язок, немає води, тепла, світла, а в області ще й газу. Кожен день я з сестрою намагалися додзвонитися хоч до когось, але всі спроби були марними.
За чотири дні після визволення Херсону я нарешті побачила виклик на телефоні із написом “Татусь”. Ми розмовляли 20 хвилин, далі зв’язок обірвався. Тато заспокоїв перед цим, сказавши, що скоро все з’явиться.
Батьки говорять, що під час окупації вимикали зв’язок та інтернет, щоб в людей не було доступу до правдивої інформації. В цей час по телевізору транслювали винятково російські новини. Людям розповідали, що Україна їх кинула, вони не потрібні українській владі, що ті, хто залишився в Херсоні, вважаються зрадниками України.
“Ми навіть не знали, що ЗСУ почали звільняти Херсон та область. В нас же не було нічого, щоб ми про це дізналися. Ми вірили завжди в це, але були шоковані, що нашим вдалося так швидко вигнати окупантів. Того дня було гучно і ми зранку виїхали за місто до бабусі, щоб вона одна там не була. Саме тоді побачили синьо-жовтий прапор і все зрозуміли. Нарешті ми вільні!” – каже мама.
Всі родичі зібралися разом і святкували до самої ночі, повитягували прапори, виходили в центр аби побачити українських захисників та подякувати їм. Кажуть, що не пам’ятають вже коли в останній раз були такими щасливими. “Люди стали іншими, сильнішими. Мабуть, всі відчули цінність України”,- радіючи, розповідають родичі.
Росіяни думали, що якщо вони знищили всю інфраструктуру, то і знищили життя херсонців. Вони помилися. Люди згуртувалися і діляться, хто чим може. В однієї жінки є генератор, до неї ходять зарядити телефони, на іншій вулиці виносять радіо, яке ловить українські хвилі й мешканці збираються аби бути в курсі всіх подій. В бабусі в селі немає газу, тому все готують на вогнищах.
З їжею є проблеми, але чекають на гуманітарний хліб та воду. Краще за українські продукти немає нічого. Родичка розповіла, як купила в магазині консерви та печінковий паштет. “Коли спробувала його, одразу виплюнула – подумала, що зіпсувався. Це настільки огидно, передати не можу. Потім подивилася, що зроблений в Ростовській області. Він навіть не був схожий смаком на паштет. Після того стала все перевіряти.”
Для повного відновлення Херсона та області потрібен час. Наразі працюють над відновленням умов для нормального життя, завезення продуктів, тривають роботи з розмінування.
Авторка: Ірина Топал
” ”
–>
