Військовий на псевдо “Бойок” – один із тих, хто зустрів повномасштабне вторгнення як боєць строкової служби. Йому – 19 років.
Він є стрільцем патрульного батальйону 5-ї Слобожанської бригади. Після бойових дій у нього залишився помітний шрам на чолі.
Про його шлях розповіли у Національній гвардії України.
Хлопець почав служити восени 2021-року та мав демобілізуватися уже навесні 2022-го. Повномасштабна війна почалася, коли йому було 18. Розвиток подій пам’ятає добре.
“23-го лютого був черговим, щойно ліг спати, але одразу підняли по бойовій тривозі. Видали зброю та амуніцію. Спочатку ми були у штабі, але на початку березня наш підрозділ вивели за Черкаську Лозову. Тільки почали окопуватися, по нас почав працювати “Васильок”. Нам сказали, що окупанти за півтора кілометра від нас. Ми викопали шанці, закріпилися, поставили наряди”, – каже Бойок.
Спочатку його підрозділ був у П’ятихатках, а потім в Руській Лозовій. У травні 2022-го брав участь у звільненні декількох селищ у Дергачівському районі. Разом із підрозділом Кракен штурмували Пітомник, а потім звільинили Проходи.
“На жаль були великі втрати”, – з сумом каже нацгвардієць.
А звідти разом із побратимами потрапив під Дементіївку. Мовить, що там було страшно через болотяну місцевість та те, що рідко траплялися лісосмуги. Крім того, туди намагалися зайти диверсійно-розвідувальні групи.
Потім позиції штурмували російські військові. Бойок згадує, як тримав сектор із 2-ма автоматниками, поки на них йшла піхота. Каже, вистріляв весь боєкомплект гранатомета по противнику і почав вести вогонь із автомата.
“Я відстріляв один магазин, почав вставляти інший, але тут мінометна міна влучила прямо переді мною у бруствер шанця. Останнє, що бачив – небо, яке було темним, а раптом стало білим”, – говорить хлопець.
Підкреслює, що хоча мав дзвін у вухах, отримав контузію та йшла кров з рота, страху не було. Обмацавши себе, знайшов декілька поранень.
“Шолом врятував, але осколок пробив кевлар та увійшов до чола. Намагався його витягнути – не вийшло. Мене евакуювали, було 5 поранень, перелом щелепних пазух та важка акубаротравма”, – пригадує боєць.
Після цього лікувався в шпиталі, а військова лікарняна комісія визнала обмежено придатним. Попри службу в патрульному батальйоні, має бажання виконувати бойові накази.
Після закінчення війни хлопець хоче стати вчителем біології.
” ”
–>
