Чернівчанин Руслан Ткачук – знаний в Україні спортсмен-борець, а ще відомий за кордоном та на рідних теренах творець і реставратор унікальних мотоциклів. Нині він допомагає переобладнувати позашляховики для ЗСУ.
Про це йдеться у публікації ” “.
Важив 59, а тричі витискав штангу зі 150 кіло
– Я приходив у “Динамо” і захоплювався діями на борцівському килимі мого старшого родича – його блискавичними кидками, ривками, підніжками. Він мав звання кандидата у майстри спорту, добре володів прийомами самбо. Але мені подобалось дзюдо, той вихід на татамі, коли звучить вигук: “Хаджіме!” (японською “Починаймо!”) У дзюдо трохи інші правила, інший стиль боротьби, – згадує Руслан Ткачук.
Рік за роком відточував уміння вести поєдинки, у неповні 16 став кандидатом у майстри спорту з двох видів боротьби – самбо та дзюдо. У 2003 році на міжнародних змаганнях із дзюдо в Івано-Франківську, присвячених Степану Бандері, виборов срібну медаль у своїй ваговій категорії.
Та Руслану цього було замало. Через рік хлопець пішов у ДЮСШ “Гарт”, у зал штанги. Покликав Руслана сюди пауерліфтинг. У “Гарті” його наставниками стали Юрій Циба та заслужений тренер України Юрій Чуріков. Прогресував Руслан Ткачук швидко. Багаторічна фізична підготовка, чіткий спортивний режим через три роки вивели його на рівень з найсильнішими атлетами. У 2007 році разом з іншими буковинцями він виграв кубок України з пауерліфтингу. Спортивних трофеїв у Руслана чимало: шість золотих нагород чемпіонатів України, шість срібних із найвищого рівня змагань, чимало бронзових.
До прикладу, Руслан, маючи вагову категорію до 59 кілограмів, виконує тричі витискання лежачи штанги вагою 150 кілограмів у звичайному тренувальному режимі. За дві години виконання різних вправ зі штангою Ткачук встигав “перекидати” 15 тонн металу. Це вражає. Русланові відкрився омріяний шлях на два чемпіонати світу, але через брак коштів атлет не зміг взяти в них участь. Сумно і те, що після років інтенсивних тренувань відчув перші симптоми порушень в організмі. Довелось перейти на тренерську роботу. Давав уроки не лише з пауерліфтингу, а й з фітнесу.
За три роки вручну склав красеня-мотоцикла
Та було в Руслана з дитинства ще одне захоплення – ретротехніка. Залишивши тренерську роботу, він влаштувався в мотоклуб “Бандера”, де реставрували мотоцикли старих моделей. Керівник клубу Віталій Попов, знаний майстер реставраційно-ремонтних, відновлювальних операцій, доніс до Руслана тонкощі цієї справи.
Почалося з найпопулярнішого американського мотоцикла Harley-Davidson. Моделював. Змінював стандартну базу, раму. З формування Metal Shaping “ставали в чергу” бензобак, крила, масляний бак, капот, пороги…
Лише для формування металозаготовок треба мати багато професійного інструменту: англійське колесо, силовий, ударний, гладильний молотки, ряд формувальних дрібних молоточків, інструмент для стягування та розтягування металу, набір шкіряних, наповнених піском подушок. Без цього годі обійтися в ручному процесі виготовлення елементів та вузлів мотоцикла. Згодом Ткачук самотужки освоїв дугове та аргонове зварювання.
Складно виготовляти будь-який вузол. Спочатку йде моделювання, наносяться технічні креслення – до міліметра. Потім – вирізування з високоякісної листової сталі багатьох елементів, що згодом поєднуються в одну форму.
Для виготовлення модельованих вузлів рами, керма, маятника, вилки майстер використовує трубогин, градусомір, торцювальний, токарний, фрезерний верстати тощо. З усім Руслан справляється сам.
На ручне складання красеня-мотоцикла Bastard майстер витратив майже три роки.
Географія замовлень на виготовлення вузлів та деталей чимала: Бельгія, Фінляндія, Ізраїль, Австрія, Польща, Нідерланди, США, Англія, Колумбія, Австралія. Тепер замовнику з Ірландії готує раму і маятник для електромотоцикла. Постійно спілкується, консультується зі своїми клієнтами, а їх сотні, на своїй сторінці англійською, німецькою, іспанською мовами.
У його невеликій майстерні на видному місці сяє багатьма барвами красивий мотоцикл ручної роботи (1200 куб. см – 250 кг), якому належало бути в одному з австрійських технічних салонів-виставок. Та через напад Росії на Україну відклали до кращих часів. Його першого потужного “коня” придбав мешканець Лос-Анджелеса, другого – народний депутат, віцепрезидент байкерського клубу Angel Ukraine, третього – військовий капелан.
Одна з Русланових моделей побувала в салоні Harley-Davidson у США. Рекламував тоді створене українцем лідер мотоіндустрії США, власник компанії “ОСС” Пол Джон Тютул, який постійно листується з чернівецьким майстром.
Допомагає виготовляти вузли багі для ЗСУ
З початком війна Руслан Ткачук робить чимало корисних справ для ЗСУ. Його пневмогідравлічні трубогини використовуються для виготовлення вузлів транспортних багі. Ними пересічною місцевістю можна швидко вивозити поранених. На таких верстатах фахівці готують також захист для позашляховиків і висувні салонні багажники.
Трубогини Руслана встановлені й працюють у містах: Київ, Одеса, Чернівці, Мукачево. Машини переобладнуються, а на фронт їх відправляють львівські майстри Остап Даценко та Артем Пастушина.
Під час моїх останніх відвідин родинного будинку Ткачуків Руслан був схвильований. Він не хотів вірити, що на фронті, витягуючи побратимів з поля бою загинув, його товариш – майстер спорту зі стрільби з лука Андрій Бурчак. Руслан, як і десятки чоловіків, які прийшли на похорон Андрія, виконали останнє прохання друга, озвучене ще за його життя: інтенсивно, майже синхронно віджимались від бетонного покриття ритуального майданчика Центрального кладовища…
…Було вже за північ, коли ми прощалися з Русланом. Мимохіть подумалось, що таких талантів, самородків на Україні багато. Вони потребують допомоги. Ткачуку необхідне більше виробниче приміщення, він мріє про власне підприємство. Вірю в нього, в його золоті руки, наполегливість.
Автор Мирослав Тулівський
” ”
–>
