Українська оборона Бахмута є стратегічно обгрунтованою операцією, попри втрати. ЗСУ не використали всіх можливостей через уповільнення постачання зброї з боку західних партнерів.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на звіт ISW.
На думку аналітиків, витрати ресурсів ЗСУ під час операції в Бахмуті пов’язані з планами щодо наступу в інших місцях.
Україна б заплатила значну ціну за те, щоб дозволити російським військам легко взяти Бахмут. Сам по собі Бахмут не має ні оперативного, ні стратегічного значення, але якби російські війська взяли його відносно швидко, вони б могли сподіватися на розширення операцій, а Україна після відступу втратила б хороші оборонні позиції, йдеться у звіті.
На підтримку того, що українські сили обрали правильну стратегію щодо стримування у Бахмуті, експерти нагадали аналогічну операцію поступового виснаження противника на початку літа 2022 року.
Російські війська місяцями намагалися прорвати ефективну українську оборону у Сєвєродонецьку та Лисичанську, і захопили Лисичанськ лише після контрольованого відходу українців із цього району.
Захоплення виявилося в оперативному плані незначним, а кінцевим результатом української оборони цього району стала кульмінація російського наступу на Донбасі.
Українська оборона Бахмута, ймовірно, сприятиме аналогічному результату – російські сили перекидають у цей район сили та техніку з травня 2022 року і ще не досягли якихось значних успіхів в оперативному відношенні, які серйозно загрожують українській обороні цього району.
ISW вважає, що українські сили в Бахмуті, попри втрати, перешкоджають спроможності Росії продовжувати наступ в інших місцях.
” ”
–>
