Війна в Україні триває вже майже 130 діб.
Що відбувається зараз та чого очікувати далі, прогнозує в розмові з molbuk.ua директор програм Інституту політичної освіти Олександр Солонтай.
“Білорусь у війні з 24 лютого”
– Як гадаєте, наскільки реальною є загроза вступу у війну Білорусі?
– Білорусь і так воює проти нас. Вона у війні з 24 лютого. Вісім років тому розпочалася війна Росії проти України. Саме з 24 лютого до Росії приєдналася Білорусь, яка була окупована РФ у 2021 році. Хід бойових дій із боку Білорусі залежить від внутрішніх ресурсів і сил, які Росія здатна мобілізувати на своїй та на окупованих територіях.
Наразі росіяни ведуть бойові дії з території Білорусі через обстріли, ракетні удари. Також у лютому-березні вони відправляли звідти військові колони на Київщину, Житомирщину, Чернігівщину. Усе це треба розцінювати як війну. Розглядати Білорусь як окремий суб’єкт і говорити про неї як про щось відокремлене від Путіна є помилково.
Наразі для посилення участі Білорусі у війні у Москви не вистачає ресурсів. Щойно у РФ вони з’являться, їх відразу введуть у бій і застосують.
Чому в Росії так слабко виходить мобілізовувати білорусів? Це пов’язано з тим, як відбулася окупація цієї країни, – у результаті фальсифікації виборів. Білоруський народ виступив проти Лукашенка, але Путін все ж поставив на “бацьку” і таким чином втратив авторитет більшості білорусів.
Чим більше ми зможемо змобілізувати білоруських громадян воювати за Україну з перспективою майбутньої деокупації Білорусі, тим менше білорусів Лукашенко і Путін зможуть загітувати воювати проти України. Наразі Білорусь окупована Росією, а має бути деокупована Україною.
– До речі, значна кількість білорусів на це розраховує…
– Ми ж знаємо приказку, що під лежачий камінь вода не тече. Не вийде так, що “сябри” буду сидіти вдома, полоти картоплю і чекати, коли там станеться наша перемога. Її треба робити спільними зусиллями.
Між іншим, за Україну воюють і підрозділи, які складаються з білоруських громадян, до прикладу, білоруський батальйон імені Кастуся Калиновського.
“Час грає нам на руку”
– Чи можна після саміту G7 сподіватися, що Україна отримає все необхідне для перемоги?
– Наша віра в перемогу зумовлює те, що ми все отримаємо. Виходить так: ми віримо в перемогу, докладаємо зусилля. Докладаємо зусилля – отримуємо позитивні результати. Позитивні результати надихають наших союзників. Союзники дають нам допомогу – і ми її використовуємо для того, щоби здобути чергові результати. Чергові результати знову надихають наших союзників. Такий замкнутий цикл…
– Тобто закликів на кшталт “домовляйтеся вже” від світових лідерів лунати більше не буде?
– Такий варіант можливий тільки за єдиних обставин: якщо ми здамося і відмовимося воювати. Так було у 2014-2015 роках. Ми на ці граблі вже наступали. Коли РФ окупувала значну частину наших територій, а ми тут вели суспільну дискусію – треба чи не треба звільняти їх військовим шляхом. У результаті світ припинив нарощувати санкції та підтримку.
– Останнім часом – просто якийсь “ракетопад” в Україні. Чому росіяни так бісяться? Це через надання нам статусу кандидата на вступ до ЄС?
– Окрім цього, їх бісить також те, що у них дуже сповільнюється наступ. Якщо подивитися, з якою швидкістю їхні війська просуваються і які вони для цього використовують сили й ресурси, то виходить, що захоплення територій їм не вдається. Навіть те, що у них вийшло за останні два тижні – досягнути окупації певної кількості населених пунктів на Луганщині – далося їм дуже дорогою ціною. У боях брали участь елітні війська Росії, мобілізована найкраща техніка.
Вони використовують бойових генералів, кидають у топку війни свої останні сили. І при цьому просуваються вкрай повільно. Росіяни вже давно прозвітували, як вони захопили всю Луганщину, але досі є її шматочок під нашим контролем. А на Донеччині взагалі 50 на 50.
Росіяни робили ключову ставку на битву за Донбас. Казали, що виграють її, а опісля зможуть знову повернутися до масштабного конфлікту, як у лютому. Але цю битву росіяни провалили. Тому страшенно бісяться. Минає час, а він грає нам на руку. Дедалі більше українців здобувають військовий досвід, формуються нові військові підрозділи, налагоджується координація. Ми звикаємо жити в умовах війни, запускати бізнес, працювати.
– Але ж і нам невигідно, щоби війна затягувалася…
– Уже всі розуміють, що бойові дії триватимуть і в холодний період. Чому, власне, війна мала б бути короткою? Ще дуже багато роботи щодо звільнення наших територій. Маємо працювати на перемогу стільки, скільки знадобиться.
” ” у Facebook | Telegram | Viber |
–>
