Неділю після Великодня називають Провідною. Цього року вона припадає на перше травня. Цього дня йдуть на могили рідних, вшановуючи пам’ять, а священники правлять заупокійні служби.
Як розповів кореспондентці molbuk.ua етнограф Микола Шкрібляк, наші предки вважали, що після Великодня на весь тиждень Господь відпускає душі померлих на землю. Кажуть, коли на Провідну неділю падає дощ, то котрась із душ плаче, що її не відпустили до рідних за земні гріхи.
– Провідна неділя – прадавнє дійство поминання родичів, що дійшло до нас ще з язичницьких часів і стало частиною християнських традицій, – розповів етнограф. – Відвідування могил рідних пов’язане з віруванням наших предків, що після Великодня Господь відпускає душі померлих на землю. Тому було прийнято протягом тижня виставляти на вікно запалену свічку, щоби душі могли знайти дорогу додому, а також кілька крашанок, щоби втамували свій голод. А в Поминальну неділю душі повертаються знову на небо. Отож родичі приходять на цвинтар, щоби попрощатися з ними, відправити на могилі молебень. Колись для поминання пекли паски, фарбували крашанки, варили кутю. Було заведено давати за поману калач, запалену свічку, хустину. При цьому примовляли: “Це тобі за поману за Василя чи Миколу”. А той, хто отримував, відповідав: “Най Бог прийме”.
У деяких буковинських селах на цвинтар приносять різні наїдки, накривають біля могил столи. Хоча церква не підтримує таке поминання. Священники вважають, що краще в пам’ять про померлих родичів нагодувати нужденних. А залишати їжу на могилах не слід, бо її розтягують тварини, птахи. Місце ж спочинку має бути у чистоті.
– Здавна склалася така традиція, що в дні Христового Воскресіння та на Провідну неділю люди в буковинських селах і містах йдуть на могили рідних у надії на те, що їхнє життя продовжиться у вічності, – каже настоятель храму Преподобної Параскеви Сербської ПЦУ, протоієрей Микола Семелюк. – Основною в цьому дійстві є молитва за покійників, особливо літургійне поминання, наша благодійна пожертва в їхню пам’ять. Люди в ці дні роблять поману, подають милостиню нужденним. Подекуди існує традиція роздавати їжу та частування біля могил. Шкода, що ці помани почали переростати у трапезу на могилах. Цього не варто робити. Так само не треба залишати на могилах освячені великодні страви. Це не християнська традиція. Краще дати комусь цю пасочку або крашанку і попросити його помолитися за душу спочилого. На буковинських цвинтарях могили часто прикрашають штучними квітами, які є справжньою загрозою для довкілля.
– Пластикові вінки та квіти не мають жодної християнської і духовної основи. Ця традиція поширилася в радянські часи, в Європі такого немає, – запевнив отець Володимир Боровий – Ці вироби починають шкодити природі вже з етапу виготовлення сировини для них, адже для цього використовують нафтопродукти. Під час спалювання пластику виділяються отруйні речовини. Тому звертаємося до здорового глузду та християнської відповідальності вірян, просимо відмовитися від пластикових квітів і вінків на цвинтарях. Краще посадити на могилі живі квіти.
” ”
–>
