Він понад півтора року воював на різних ділянках фронту, проходив навчання у Німеччині з організації тактики і ведення бою, побував у найгарячіших точках зіткнення з окупантами. Однак жодного разу нікому не поскаржився, не розповідав про побачене та пережите. Навпаки, жартував, заряджав усіх позитивом та вірою у перемогу. Побратими згадують Михайла Богачика з великою повагою та вдячністю, адже він ішов туди, де найважче.
Про долю Героя йдеться на фейсбук-сторінці “Незабутні: Буковина пам’ятає”, пише molbuk.ua.
Михайло Володимирович Богачик народився 13 листопада 1985 року в селі Клішківці. Середню освіту здобув у місцевій гімназії. Постійно брав активну участь у змаганнях з різних видів спорту, полюбляв спортивне орієнтування. Був душею класу, прихильно ставився до друзів, поважав рідних.
Після школи пройшов курси автомеханіка у Чернівецькому училищі. У 2003 році був призваний до лав Збройних сил України, служив танкістом у військових частинах Чугуєва та Десни. Повернувшись, працював із батьком у будівельній бригаді, став його правою рукою. Швидкий, енергійний, безвідмовний, в усьому справний.
У 2015 році Михайла мобілізували до лав Сил антитерористичної операції. Понад рік він воював проти російської агресії на сході країни, на Донеччині.
Досвідчений атовець пішов до війська у перші дні повномасштабного вторгнення. Із 25 лютого 2022 року і до останнього подиху Михайло мужньо виконував свій військовий обов’язок. Мав позивний “Миш”. Побратими жартома називали його “пан Миш”, бо хоч і невисокого зросту, мав кремезну мускулисту статуру.
В останній відпустці Михайло хотів зустрітися з усіма родичами, друзями, намагався додзвонитися до своїх дітей: Максима, Сашка і Ніки, які разом із мамою виїхали за кордон, почути їх голос та сказати, як сильно любить та сумує за ними. А у розмові з братом Олександром зізнався, що має погане передчуття.
На превеликий жаль, його тривоги справдилися.
Життя молодшого сержанта Михайла Богачика, командира аеромобільного відділення, обірвалося 2 вересня 2023 року під час ворожого мінометного обстрілу в районі Вербового Пологівського району Запорізької області. Йому було 38 років.
Поховали Героя в рідних Клішківцях. У нього залишилися троє дітей: 15-річний Максим, 13-річний Сашко і 7-річна Ніка, батьки, брат.
” ”
–>
