На фото: Тетяна Равлюк із чоловіком Юрієм. Фото з фб-сторінки Юрія Равлюка.
Завдяки швидким і злагодженим діям чернівецьких і київських медиків вдалося врятувати породіллю з Буковини – матір двох діток Тетяну Равлюк. Історія порятунку 27-річної жінки – це справжнє диво. Лікарі вже не давали їй шансів. Та все ж її вдалося буквально повернути з того світу.
Про це йдеться у публікації ” ” від 23 листопада, пише molbuk.ua
Як усе було, розповіла в.о. гендиректора Чернівецького обласного перинатального центру Любов Годнюк.
“Я сказала: “Вона не помре! Ми врятуємо її!”
“Тетяна – пацієнтка перинатального центру. Її вагітність була ускладненою. Екстрений кесарський розтин, робота бригади висококласних медичних працівників і чудовий результат – гарний здоровий хлопчик зʼявився на світ 12 вересня. Та щастя тривало недовго. Я тільки-но почала виконувати обовʼязки гендиректорки центру, і тут мені доповіли: “У реанімації вкрай важка жінка”.
Усі рятували пацієнтку, але стан Тетяни погіршувався. Жінка згасала на очах. Після чергового обстеження прозвучав жахливий вердикт: “Вона помирає, ми не зможемо її врятувати”.
Не знаю, що мною рухало, але впевнено сказала: “Вона не помре! Ми не можемо цього допустити! Ми врятуємо її”, – розповдає Любов Олексіївна.
У коридорі реанімаційного блоку пані Любов зустріла чоловіка Тетяни.
“Юра був німий від горя. Ми разом пішли до дитячого відділення відвідати новонародженого синочка. Бачили б ви цю зустріч! Малюка назвали Віктором, цей рожевощокий пухкенький красунчик терпляче чекав на маму. Приходили інші мами, забирали своїх діточок, а Вітюшу не забирав ніхто…
І тут Олексій Корняков, завідувач відділення інтенсивної терапії, який нещодавно повернувся з війни, де рятував життя військових, сказав: “Ми з фронту таких важких пацієнтів транспортували в інститут Шалімова до Києва. Там є шанс урятувати нашу безнадійну пацієнтку”, – згадує Любов Годнюк.
Та київські медики, почувши історію хвороби пацієнтки, відмовлялися її прийняти. Тоді звернулася до голови облради Олексія Бойка. Він через нардепів Валерія Божика та Оксану Дмитрієву розшукав гендиректора Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені О. Шалімова Олександра Усенка, який тоді перебував за кордоном. Той погодився прийняти жінку.
Щойно виїхали – у Тетяни зупинилося серце
Наступне складне завдання – за лічені години довезти хвору з Чернівців до Києва. Важлива була кожна секунда. До справи взялися медики Чернівецького центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
“Команда Єленєва” (директор центру) – це просто фантастичні люди, які працюють злагоджено, згуртовано, чітко. Перед ними стояло найскладніше завдання – спільно з реанімаційною бригадою перинатального центру доправити пацієнтку на стовідсотковій кисневій дотації живою до Києва і передати столичним медикам, які вже чекали на Тетяну.
Батьки жінки написали розписку, що у випадку її смерті до медиків претензій не матимуть. Ми з лікарями вийшли у двір провести бригаду. То була страшна картина – жінка на ношах, голосіння, плачі рідних і друзів”, – описує Л. Годнюк.
На виїзді з Чернівців у Тетяни сталася зупинка серця. Медики здійснили реанімаційні заходи, відновили роботу серця. І поїхали далі на Київ. Дорогою кілька разів під’їжджали машини екстреної медичної допомоги з інших міст і дозаправляли кисень. Пацієнтку вдалося доправити до столиці. Утім, там чесно сказали, що на порятунок є лише один шанс зі ста.
Лікарем Тетяни став випускник БДМУ Віктор Торак. Одного дня він зателефонував і сказав: “Обіцяю, що синочок обов’язково повернеться до мами”. Усі плакали від щастя. І диво справді сталося. Через місяць Тетяна Равлюк повернулася до рідного села на Кельменеччині, чоловіка та двох синочків – семирічного Іванка та новонародженого Віктора.
Балони з киснем міняли на ходу
“Пацієнтка перебувала у вкрай важкому стані, без свідомості та на стовідсотковій кисневій дотації, – згадує лікар екстреної медичної допомоги Валерій Спащук, який разом із бригадою перинатального центру супроводжував хвору до Києва. – Щойно виїхали – у неї зупинилося серце, провели реанімацію. Дорогою доводилося постійно оновлювати балони. За інструкцією в машині не можна перевозити більш як два балони, а одного вистачало на годину. У Хмельницькому й Житомирі місцеві медики підвозили нам ці балони, і ми їх змінювали просто на ходу, навіть не заглушуючи двигун. Мчали із сиренами на великій швидкості й доїхали за вісім годин. Багато пацієнтів супроводжував, але таку важкохвору – вперше. Звісно, хвилювався…”.
Було дуже страшно, зізнається чоловік Тетяни Юрій Равлюк.
“Вагітність минала добре, ніхто не передбачав, що можуть виникнути такі ускладнення, – розповів ” ” пан Юрій. – Тим паче, що перші пологи були легкими, тож ми й подумати не могли, що станеться така біда.
Дружину після пологів перевели в реанімацію. Я прийшов до неї, ми ще вирішили, як назвати сина, і тут їй стало зле. Сказала: “Починаю задихатися, дуже болять груди”. Їй поставили систему, наче полегшало, я пішов переночувати до родичів. Вночі Таня подзвонила: “Приїжджай, відкрилася кровотеча, мене зараз будуть терміново оперувати”. Оперували з першої ночі до п’ятої ранку. Утім, все було марно. День-два – і все”.
“Все думав, як діти будуть без мами?”
Тими ночами Юрій навіть спати боявся, щоби не наснилося якесь жахіття.
“Хвилювався за дітей: як вони без мами? Це все було наче страшний сон. Не дай Боже нікому таке пережити”.
У Києві Тетяна нарешті прийшла до тями. Спочатку не могла ні дихати, ні говорити.
“Нам казали, що після такого людина може не відновитися повністю, мати проблеми з пам’яттю, свідомістю, стати прикутою до ліжка. А я просив Бога: “Нехай буде, як буде, тільки б вона жила!” На диво, Таня цілком одужала і все пам’ятає до дрібниць. Бог сотворив чудо, він воскресив її”.
Зараз Тетяна вже потроху ходить, їсть, бавиться з дітьми. Попереду ще тривалий період відновлення. Та найстрашніше вже позаду, вірить родина. І неймовірно вдячна всім, хто допоміг повернути матір двох дітей до життя.
“Дуже багато людей долучилося: лікарі, депутати, чиновники, – перелічує Юрій Равлюк. – Я навіть не всіх знаю, але кожен з них зробив величезну роботу. А Любов Олексіївна – це взагалі наш ангел-охоронець. І ще, звісно, Олексій Корняков і Віктор Торак. Дякуємо їм і Богові за врятоване життя”.
” ”
–>
