На сьогодні на території Чернівецької громади налічується 94 житлові будинки, які визнані аварійними. У центральній частині міста таких споруд дві: №17 на вулиці Головній та №5 на Шептицького. Вони є аварійними з 2002 року.
Про це ” ” розповів заступник директора департаменту інфраструктури та благоустрою міськради Ярослав Павлік, пише molbuk.ua
Після обвалу обстежили інші аварійні будинки
Після обвалу на Руській, 6, обстежили ці будинки. Утім, з ними такої катастрофічної ситуації, як на вулиці Руській, немає. Тут не спостерігають обвалу стін, покрівлі чи інших руйнувань, запевнив чиновник.
Щодо інших майже сотні аварійних будівель, то вони потребують капітальних ремонтів, на що знадобиться чимало коштів.
Утім, не все має ремонтуватися за гроші з міського бюджету: якщо йдеться про приватну власність, про неї мають дбати насамперед власники.
“Потрібно визначити пріоритетні об’єкти, передусім ті, які розташовані в історичній частині Чернівців, – зазначає Ярослав Павлік. – Після обвалу на Руській, 6, ми надіслали листи до всіх управлінських компаній, які обслуговують житловий фонд міста, з проханням негайно обстежити потенційно аварійні будинки й надати результати в департамент. Наразі ми таку інформацію отримали й систематизували”.
Посадовець наголошує, що у своїй роботі міська влада керується законом “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, зокрема статтями 4 і 7. У них ідеться про те, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна. Відтак обов’язок співвласників – забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан цього майна, а також у разі необхідності – проводити його поточний і капітальний ремонт.
“Тобто якщо мешканці бачать, що стан будинку є передаварійним або потенційно аварійним, то це фактично саме вони не виконали свій обов’язок – не утримували своє спільне майно в належному стані. Що відтак може призвести до аварійності споруди”, – коментує Ярослав Павлік.
Можна податися на програму “Спільними зусиллями”
Департамент інфраструктури може замовити технічне обстеження і висновок у будівельної організації, щоб визначити, чи той або інший будинок є аварійним. Але це стосується лише будівель комунальної форми власності.
“Якщо це багатоквартирне житло і форма власності – ОСББ, на зборах мешканці мають ухвалити спільне рішення і замовити експертний висновок сертифікованої організації. Якщо ж ідеться про приватну забудову, то догляд за нею – обов’язок власника, а жодним чином не органів місцевого самоврядування”, – пояснює чиновник.
Мешканці також можуть звернутися до своєї управлінської компанії, яка проведе візуальний огляд будинку, надасть висновок і запропонує шлях вирішення проблеми. Також фірма-управлінець встановить, чи може за кошти, які сплачують мешканці, хоча б частково привести споруду до належного технічного стану. Або ж виявиться, що людям треба організуватися і власними силами здійснити поточний або капітальний ремонт.
Трапляються ситуації, коли будинок невеликий, і у більшості помешкань – пенсіонери та інші категорії, які не мають коштів на дорогий ремонт. У такому випадку чиновник радить подаватися на участь у програмі “Спільними зусиллями”, зокрема на напрямок впровадження енергоефективних заходів на умовах співфінансування міста та мешканців.
“І в рамках цих заходів з енергоефективності, до прикладу, заміни покрівлі чи внутрішньобудинкових мереж, можна також здійснити роботи, які б дозволили вивести ваш будинок зі стану аварійності”, – радить Я. Павлік.
Своєю чергою мерія спільно з управлінськими компаніями дбає про те, щоб у місті не ставало більше аварійних будинків.
“Це наш пріоритет номер один. Усі наші зусилля – спільні наради, листування, обходи та обстеження, спрямовані на недопущення зростання кількості аварійних будинків на території громади”, – запевнив Ярослав Павлік.
Думка
“Нам заздрять львів’яни й навіть австрійці”
Леся Щербанюк, директорка муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського:
“Є споруди чи архітектурні елементи, які потроху руйнуються, і частина вже назавжди втрачена для нас. Проте сказати, що це масово чи катастрофічно, буде перебільшенням. Тому я всіх заспокоюю: якщо фасад трохи “втомлений” і облуплений – нічого страшного. Головне, що він не знищений і має шанси бути цілком упорядкованим із часом. Не все відразу.
Зрештою, архітектура руйнується не один день чи рік, а десятиліттями. Більшість старовинних будинків, особливо румунський “люкс”, не мають на фасаді жодних прикрас – сандриків чи “ангелочків”. Тож, якщо ви заселилися в такі апартаменти, за років 40-50 можна було б той фасад і відремонтувати. Але ж у нас тривалий час усі користувалися правилом “нам усі повинні”. Від часу проголошення незалежності минуло вже 30 років, усі квартири приватизували й знову чекають, що хтось віртуальний мав би їх ремонтувати.
У цивілізованому світі за стан історичних будівель відповідають мешканці, які там живуть. Причому за все: кожну віконну раму, клямку на дверях. За порушення сплачують великі штрафи.
Знаю, що після війни, в 50-х роках минулого століття підписали закон, згідно з яким історичний центр Чернівців не можна чіпати. І справді центр не зазнав агресивних втручань, як в інших містах, навіть у таких, як Прага та Відень, де останніх 20-25 років усе активно забудовується. Ті ж львів’яни кажуть, що у нас краще все збереглося, немає таких втручань, як у них. Тож нам у цьому плані справді пощастило.
Хтось каже, що сьогодні в Чернівцях все валиться. При цьому помічають лише те, що облуплене, а на те, що ремонтується, не зважають. А якщо і звертають увагу, то знову все не так, бо гроші, мовляв, мали б піти на щось інше. Таке враження, що чернівчанами керують російські феесбешники. Ніхто не хоче критично думати. Варто пояснювати, що кошти, витрачені на реставрацію старовини, – з іншого пункту бюджету, і якщо їх не вкласти у розвиток міста, то вони повернуться в Київ, а там можуть і осісти.
Тобто до питання, що все нищиться, треба підходити правильно. Є проблеми, але вони не виникли нині. Що міг зробити ексмер Олексій Каспрук, якщо він п’ять років тільки судився з міськрадою, яка його усувала з посади? Потім два роки коронавірус, відтак – війна. Ми втратили багато часу і зараз надолужуємо згаяне. От уже, бачте, “Брістоль” реставрували, будинок на Кобилянської. На вулиці фон Петровича дитячий садочок, який складається із двох дуже старовинних будинків, відновили. Ці будинки дуже гарні, світлі, там такі елементи на фасаді, над вікнами, під дахом! Дивишся на них – і душа співає!
Чернівці досі не зазнавали істотних руйнувань у жодній із війн, на щастя. Але за тим щастям – робота конкретних людей. У 1913-1914 роках містом керував бургомістр Сало фон Вайссельберґер. Коли почалася Перша світова війна, москалі підтягнули під Чернівці гармати й заявили: якщо за 24 години місто не сплатить величезну контрибуцію, то буде стерте з лиця землі. Вайссельберґер молив окупантів, щоби зменшити суму, бо у місті її просто немає: банки закрили, багатії виїхали. Проте росіяни були невблаганні. Все ж згодом вдалося знайти спосіб порятунку, хоча москалі все ж добряче пограбували Чернівці.
Тож тепер ми тим більше маємо берегти нашу спадщину. Бо люди й старовинна архітектура – це наш найбільший скарб”.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
–>
