Фото
Власники кафе на вулиці Доброго відреставрували сторічні двері та вікна. Робота зайняла понад три місяці та коштувала чимало. Зате старовинна столярка отримала друге життя.
Про це йдеться у публікації ” ” від 20 липня, пише molbuk.ua
“Спочатку це були забиті фанерою ворота”
Власники закладу Денис і Настя Зазубеки за фахом – архітектори, займаються дизайном інтер’єру комерційних приміщень. Тож, як ніхто інший, розуміють цінність старовини. Не лише двері та вікна, а й сам заклад вони не піддавали євроремонтам. Стінам, стелі, підлозі залишили автентичну штукатурку.
На фото: Вигляд дверей зсередини приміщення
Кав’ярня знаходиться в центрі, на вулиці Доброго. Раніше, каже Денис Зазубек, це була аудиторія будівельного коледжу, яку виставили на аукціон для оренди. Коли Денис із Настею у пошуках приміщення для майбутнього кафе побачили цю старовину, відразу зрозуміли: це те, що треба.
“Одним з основних критеріїв під час пошуків були гарні вікна та двері. Саме такі ми побачили на вулиці Доброго”, – каже Денис.
Тоді це були забиті з обох боків і залиті фарбою ворота в гараж, згадує чернівецький реставратор Віталій Москалюк:
Так виглядали двері та вікна до реставрації. Фото з фб-сторінки NE:Urban
“Узагалі не було видно, що ці двері та вікна такі гарні. Роботи з ними виявилося чимало. Та воно того варте. Відновили втрачені накладні елементи на дверях за аналогією до тих шматочків, які зібрали. Вставили склопакет замість скла, якого там уже давно не було. Пофарбували все у глибокий зелений колір. Фарбу замовляли з Польщі: тут ніде такого відтінку не могли знайти”.
Дуже цікаво та грамотно розв’язали питання з вікнами, провадить пан Віталій.
“Майже всі частини вікон були нерідними. Власник вирішив зберегти зовнішню частину, а зсередини поставив сучасні вікна зі склопакетом, які дуже цікаво відкриваються. При цьому складається враження, що там – старе вікно. Дуже цікаво відкрилися сховані раніше ролети. Виявилося, що вони у майже ідеальному стані. Вийшла ідеальна синергія старовини та сучасного”, – каже Віталій Москалюк.
“Це данина історії”
Обнова відразу привернула увагу перехожих.
“Щойно встановили вікна та двері, йшла пара військових, жінка несла квіти. І вони стали там фотографуватися”, – усміхається реставратор.
“У дверей купа мінусів: вони скриплять, не відчиняються до кінця, не ідеально рівні, мають сколи. Зрештою, вони просто старі й програють новим за всіма характеристиками. Та й коштують чимало, – зізнається Денис Зазубек. – Проте додають такої естетики та атмосфери, що на всі ці недоліки не зважаємо. Вирішили, що це данина історії. Цим вікнам та дверям – близько ста років. Для нас усі ці цінності важливіші за недоліки старих дерев’яних дверей”.
Те, що власники хотіли зберегти історію, видно не тільки по дверях, а й за інтер’єром та фасадом. Зберегли стіни, паркет, сходи.
“Сходи, наприклад, залишилися старі. Ми взагалі з ними нічого не робили, – зауважує Денис Зазубек. – І це не тому, що вирішили зекономити на новій плитці. Просто мали розуміння того, що цей камінь – крутіший. Те ж стосується і стін. Дотримувалися ідеї, щоби на стінах було видно накопичення різних шарів епохи. Тому навіть їх не декорували”.
Відновили розбиту ліпнину на фасаді й підфарбували його.
“Викинути легко, а от повернути вже неможливо”
На початку процесу реставрації ніколи не знаєш, скільки коштів і часу це займе, зауважує Віталій Москалюк: “Це можна порівняти з пломбуванням зубів: начебто маленька чорна цяточка, а копнув свердлом глибше – усе гниле. Відповідно, доводиться виконувати великий пласт прихованих робіт, які видні лише тобі”.
Реставрувати старовину вкрай важливо, особливо зараз, коли нове переважає в екстер’єрах, наголошує співрозмовник.
“Будь-які двері, які простояли сто років і не зігнили, будуть стояти ще стільки ж. Найстрашніше для таких дверей – це втручання людей. Ми й не втручаємося в основні процеси. Викинути легко, а повернути вже неможливо”, – каже.
Віталій Москалюк запевняє: коли починає розбирати двері, завжди бачить первинний колір. Тут він був глибоко-зеленим. Поки відшукали відтінок, який найточніше відповідав оригіналу, фарбували зразки чотири рази.
“Це неправильно, що коричневий колір так хейтять, – стверджує реставратор. – Насправді у Чернівцях багато дверей були коричневими. І зараз більшість сусідніх такого ж кольору. Зазвичай рішення про те, яким кольором фарбувати двері, приймаю я разом із відділом охорони культурної спадщини. Дозволений будь-який, на який згоджуються мешканці й щодо якого доведено, що він там має право бути. Проте Денис як архітектор мав сміливість зважитися саме на зелений – найперший колір цих дверей”.
Як відреставрувати старовинні двері в будинку
У Чернівцях діють програми співфінансування старовинних дверей в історичній частині міста. Жителі будинку подають заявку на участь у такій програмі на умовах фінансування 30 відсотків від вартості реставраційних робіт. 70 відсотків сплачують з міського бюджету.
Щоби взяти участь, треба подати заяву до департаменту інфраструктури та благоустрою, що на Героїв Майдану, 176.
” ”
–>
