Великдень – дуже важливе свято для християн. Тож українці до Великодня готувалися тривалий час і це робили дуже ретельно.
Відомий етнограф, директор Буковинський центр культури і мистецтва Микола Шкрібляк розповів про великодні традиції.
“Це час оновлення. У людей була велика радість на нове життя, надія, що усе складеться якомога краще”, – каже Микола Шкрібляк.
До Великодня українці готували і душу, і тіло, і господарку. Особливо у Страсний тиждень, кожен день якого мав своє значення.
“У Чистий четвер потрібно було почистити кожен закуточок свого господарства та будинку. До Великодня усе мало бути прибраним. Тому усією родиною ретельно прибирали.
Страсна п’ятниця була особливим днем – днем суму та скорботи. Цього дня люди нічого не робили, а йшли до церкви з молитвами, щоби бути з Богом і відчувати пожертву Ісуса Христа, який віддав життям заради життя людства”, – каже Микола Шкрібляк.
Дуже багато приготувань було саме під час Великого посту.
“У цей час жінки намагалися завершити вишивання своїх сорочок до церкви. Весь Великий піст збирали яйця для писанок, які починали писати після середини посту. Писанок мали писати багато, у деяких родинах робили до 60 писанок. Вони мали бути готові до Чистого четверга”, – каже Микола Шкрібляк.
Великодні символи, прийшли ще з дохристиянських часів. Так само, які і традиція випікання великоднього хліба та писання писанок.
“Це традиція майже усієї Східної Європи. Але українці цю традицію зберегли і розвинули найбільше. Великодній хліб випікався у кожній родині. З давніх часів було прийнято випікати три види хліба – чорний, білий та жовтий.
Чорний хліб присвячувався нашим покійним предкам і символізував Землю-годувальницю. Такий хліб випікали у середу, щоб у четвер віддати за душі померлих предків. Ця традиція вже не збереглася.
Другий хліб –білу паску – пекли у четвер. На велику основу з дріжджового тіста накладали свастичні знаки, які символізують вічність руху. І присвячували цей хліб небу і Богу. У п’ятницю ввечері або у суботу пекли жовту паску”, – пояснює Микола Шкрібляк.
Перша паска, яку закладали пекти називалася дорою. На ній робили великий хрест через усю паску. Господині завжди дивилися, я дора печеться. Якщо вона випікалася високою та рівною, добре загніченою, значить для сім’ї буде добрий рік.
У суботу ввечері складали Великодній кошик.
“У багатьох родинах збереглася традиція і дотепер, що на Великдень не можна брати ножа до обіду. Тому усе ламали і нарізали напередодні. У кошик клали насамперед дору або паску. Потім починали складати ту продукцію, яку вживають впродовж року, але не можна було її їсти у Великий піст. Тож клали шинку, сало, ковбасу. Обов’язково клали м’який сир, який символізує чистоту людської душі. Все обкладалося хроном та часником, які бережуть від навроків та лихого ока”, – каже Микола Шкрібляк.
Обов’язково клали писанки. Їх мало бути багато, бо писанками обдаровували біля церкви родичів, сусідів, друзів. Вважалося, чим більше писанок роздадуть, тим більше радості буде у родині.
Після служби у церкві у багатьох селах на церковному подвір’ї відбувалися ігри дітей та молоді. Обмінювалися писанками, дівчата дарували писанки хлопцям.
“На Великдень після Служби Божої завжди була відкрита дзвіниця. Можна було зайти і дзвонити у дзвін. Вважалося, що це благовісний дзвін. Музика дзвонів, яка розвіювалася над головою, оздоровлювала та очищувала людину. Тому молодь йшла дзвонити, щоб усе село чуло радість Великодня”, – каже Микола Шкрібляк.
Ще одна великодня традиція – Вливаний понеділок. Хлопці готували вінички із зелених рослин. Брали невелику посудину із звичайною або свяченою водою і вливали дівчат. За це їх обдаровували писанками або запрошували до столу.
” ”
–>
