Сильний, мужній та принциповий – саме таким є командир спецпідрозділу КОРД в Чернівецькій області, полковник поліції Олег ЛАКУСТА.
За бойові досягнення Президент України Володимир Зеленський нагородив Олега Лакусту найвищою державною нагородою – званням Героя України з врученням ордена “Золота зірка”.
Кореспондентка ” ” поспілкувалася із Героєм України.
Полковник Олег Лакуста воює з 2014 року. Він брав участь в АТО у складі відділу швидкого реагування “Сокіл” управління МВС в області.
У перші дні повномасштабної війни охороняв стратегічні об’єкти. Потім роту у складі полку спецпризначення Нацполіції “Сафарі”, якою командував О.Лакуста, перевели до Ірпеня і Бучі, а далі – на Донбас. Військовий воював за Бахмут, там був поранений у боях із “вагнерівцями” і зараз перебуває в Чернівцях на відновленні.
“Вони поводяться, як останні загарбники”
– У яких операціях ви брали участь та які завдання виконували? Розкажіть про роботу військового у 2014 році.
– 2014 рік уже давно минув. Ми виконували завдання на Донеччині. Завдання у нас були більше поліцейського характеру в умовах військового конфлікту.
– Якою війна була у 2014 порівняно з сьогоднішніми воєнними діями? Як окупанти змінили тактику?
– Щодо поведінки окупантів, то те, що показують по телебаченню, – це цілковита правда. Вони поводяться, як останні загарбники. Телевізор не все деталізує, але загальну картину уявити можна.
– Ви пройшли чимало ротацій, яка для вас була найважчою?
– Кожна ротація – як перша. Скільки б не пройшов. Скільки б завдань не було виконано, щоразу потрібно ставити, як вперше. Тоді менша ймовірність припуститися помилки.
“Немає легких операцій і простих завдань”
– Що для вас є найважчим та що викликає ненависть до противника?
– Коли ти на війні – немає нічого легкого. Ось так. Найгірше – втрачати людей.
– Який бій був для вас найважчим?
– Немає легких операцій і простих завдань. Коли ти думаєш, що тобі погано, треба постійно аналізувати, що може бути гірше. Саме тому на цю тему складно говорити. 24 лютого нас підняли через тривогу. Після сповіщення ми виконували завдання спочатку в нашій області, а потім – на Київщині, а саме в Ірпені та Бучі.
– Коли приїжджаєте з бойових позицій додому, що вас найбільше дратує?
– Запитання: “Як там?” Я завжди відповідаю: “Там, як там, а тут, як тут”.
–
Після нашої перемоги ворог все одно не відступить. Буде влаштовувати провокації та диверсії. Яким чином ми можемо захиститися?
– Ворог є, він нікуди не подінеться, не відмовиться від своїх планів. Тому нам потрібно бути завжди готовими до нападу. Потрібно постійно вдосконалювати бойову майстерність, готувати молодих людей, як захисників держави. Нам потрібно налагоджувати систему військової освіти і, звичайно, кожен українець повинен буди готовий стати на захист держави.
” ”
–>
