Журналістка Альона Савчук з моменту окупації півострова їздила туди висвітлювати тамтешнє життя й документувати порушення прав людини. Та у 2018 році за це отримала заборону на в’їзд до Криму та РФ. Про те, як живуть люди на Кримському півострові та як вони ставляться до України, вона розповіла ” “.
Читайте також: У МЗС відреагували на візит Путіна до окупованого Криму
“Населення Криму за дев’ять років сильно змінилося”
– Згадайте свою останню поїздку в Крим…
– Коли я виїжджала востаннє з півострова, мене затримали на контрольно-пропускному пункті. Виїжджати з Криму тоді потрібно було тільки на таксі через кордон до Новоолексіївки. Я тоді їздила зі своїм колегою Тарасом Ібрагімовим. Після перевірки Тараса посадили назад до машини, а я залишилася стояти біля будки. Потім чоловік, що був на паспортному контролі, зняв із себе будь-які розпізнавальні знаки і почав говорити зі мною, як з якоюсь терористкою. Усе ж мені вдалося виїхати…
– Кримці наразі мають доступ до української та закордонної інформації?
– Доступ до закордонних медіа кримці точно мають, адже відомі ЗМІ, як-от, CNN, Guardian, BBC не блокуються. Водночас вільного доступу до українських інтернет-медіа жителі півострова не мають, але вони навчилися використовувати деякі програми, які допомагають обходити інформаційну блокаду. Проте з цим все одно складно.
– Як змінилося зараз населення Криму?
– Населення Криму за дев’ять років сильно змінилося: дуже багато приїжджих. Багато людей приїхало із Сибіру, їм тут набагато краще: робота, житло і дуже тепло. Є багато військових. У великих містах півострова є спеціальні житлові комплекси, де живуть лише військові, міліція. Те населення, що вміє мислити, виїхало. Були деякі унікальні люди, які не виїжджали, але при цьому не брали російський паспорт. А без нього дуже важко, адже навіть до лікаря піти не можна. Якщо тебе зловлять, а в тебе немає паспорта, то має бути хоча б посвідка на проживання, інакше можуть просто викинути з дому.
– Як живуть в окупації кримські татари?
– У побуті живуть так, як і на Буковині, Волині чи Поділлі. Окрім того, що вони ходять не до церкви, а в мечеть. Через те, що їм постійно забороняли нормально вкорінюватися в Криму, не давали нормальну роботу, освіту, то багато з них працює робітниками. Дуже багато будівельників, слюсарів і малих підприємців.
– Росіяни можуть вбити ідентичність кримських татар?
– Думаю, що ні. Навіть попри те, що багато кримських татар виїхало на материкову Україну, в Європу, окупація півострова дуже посприяла культурному піднесенню кримських татар. Навіть молодь почала більше цікавитися своєю історією та культурою. Багато людей почало творчо себе реалізовувати в кримськотатарській культурі – у дизайні, віршах, музиці, фільмах. Їхня культура навіть під таким тиском все одно живе.
“У Криму вичікують”
– Коли почалася повномасштабна війна, щось змінилося?
– Так, там почався дуже великий тиск. Мої знайомі, друзі, близькі зазнавали його. Після того, як я спілкувалася з ними, їх могли залякувати навіть за повідомлення про погоду. Росія це робить через свої великі втрати, бо всі лікарні Криму забиті пораненими військовими. На півострові працюють пересувні крематорії. Саме тому росіяни не хотіли, щоб дані про їхні втрати десь просочилися. Також змінилося ставлення до росіян через примусову мобілізацію. Серед усіх мобілізованих чоловіків Криму найбільше було кримських татар.
– Які настрої в Криму щодо України?
– Дуже важко визначити, адже Крим під окупацією, а правди тобі звідти ніхто не скаже. Проте я думаю, що там зараз вичікують. Більшість населення, яке перефарбувалося в триколор, так само перефарбується в жовто-синій. Так, там є проукраїнські люди, які намагаються наблизити прихід української влади. Є й ті, які поприїжджали, але втечуть дуже швидко. Після вибухів у Джанкої, Саках на кримському мосту відтік таких осіб значний.
– Як вони будуть реагувати, коли наступатимуть ЗСУ?
– Якщо буде наступ, думаю, що з тилу жителі півострова гарантовано будуть допомагати українській армії.
Також кримські партизани закликають боротися з загарбниками.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
” ”
–>
