У Чернівцях переселенки з Маріуполя в’яжуть пледи для військових. Жінки збираються тричі на тиждень у центрі “ЯМаріуполь”: у вівторок, четвер та суботу.
Кураторка напряму “Культура” центру “ЯМаріуполь” Наталія Арусланова розповіла, що спочатку волонтерки збиралися двічі на тиждень, та через тривалий процес створення виробів жінки вирішили зустрічатися частіше, щоб військові якнайшвидше отримали теплу допомогу, пише molbuk.ua
‒ Ця ініціатива виникла з того, що кожен маріуполець, як і кожен українець, розуміє необхідність у допомозі нашим воїнам. Тому виникла ідея у такий холодний зимовий час зв’язати теплі пледи. Чому власноруч? Тому що в нашому центрі ми неодноразово виготовляли листівки, обереги воїнам у шпиталі. Їм до душі отримувати речі, зроблені руками, бо тоді відчувають не тільки матеріальну, а й духовну підтримку, ‒ розповідає Наталія Арусланова.
Волонтерки приділяють в’язанню дві-три години на день. Є жінки, які не можуть приходити у призначені для цього дні, тому беруть додому нитки й елементи для майбутніх пледів та в’яжуть їх вдома.
[media=https://youtube.com/shorts/2jnp8JYofYs]
‒ До нас долучаються жінки, дівчата з Маріуполя. Подібні заходи об’єднують всіх маріупольців, що були змушені покинути свої домівки. У нас також є жінки, які працюють дистанційно, бо не всі мають можливість приходити тричі на тиждень. Вони беруть нитки і приходять вже з готовим виробом, ‒ каже пані Наталія.
До в’язання долучаються працівники центру та учасники заходів, які організовує “ЯМаріуполь”.
Кореспондентка ” ” завітала на одну із зустрічей та познайомилася з майстринями, які попри роботу в центрі, долучаються до волонтерської діяльності, щоб допомогти армії.
Зазвичай жінки збираються о 15:00 годині. У цей час я встигла познайомитися з психологинею Ольгою, медикинями Тетяною та Анною.
Пані Тетяна розповідає, що востаннє в’язала у восьмому класі, та завдяки знанням інших майстринь швидко згадала забуті навички.
‒ Усі в минулому мали певний досвід. Хтось в’яже гачком, хтось спицями, хто як вміє. Ми лише недавно почали в’язати і пожаліли, що ця ідея не прийшла раніше, коли лише почався холод. Ми в’яжемо по квадрату, коли набереться достатньо кольорових клаптиків – починаємо з’єднувати їх у великий плед, ‒ ділиться Тетяна.
Волонтерки розповідають, що саме так приємно проводять час і відволікаються від звичної роботи.
‒ Завдяки таким зустрічам ми приємно і водночас корисно проводимо час. До нас здебільшого приходять переселенці з Маріуполя, якщо хочуть доєднатися чернівчани – ми тільки раді, ‒ розповідає психологиня Ольга, паралельно в’яжучи черговий клаптик для майбутнього пледа.
Лікарка Анна в’язала ще у шостому класі та вважає: якщо є бажання, згадати давнє хобі не проблема. Через деякий час приходять ще чотири волонтерки. Хтось починає розмотувати старі светри для пледів, а хтось сідає доробляти ще незакінчений клаптик. Дівчата активно спілкуються та розмірковують, як, окрім пледів, вони можуть допомогти хлопцям на фронті…
‒ Ці пледи хочемо передати хлопцям на передову. Усе залежить від того, які канали передачі знайдемо і скільки зв’яжемо. Якщо невелика кількість, то скоріш за все передамо їм військовим до шпиталю. Працюватимемо надалі, скільки буде потрібно. Також у планах – в’язати для захисників не лише ковдри, а й шарфи та шкарпетки, ‒ каже Наталія Арусланова.
” ”
–>
