Кривава війна, розв’язана Росією проти України, триває.
Якими можуть бути хід та тривалість війни, чи підуть українці в контрнаступ, скільки в росіян ще залишилося ресурсів та якими можуть бути сценарії завершення війни, кореспонденти molbuk.ua запитали у кандидата історичних наук, політолога Ігоря Буркута.
“Росія повинна розпастися”
“Ми дуже хочемо, щоби 2023 рік був роком перемоги. І не лише ми. Зараз нас підтримує більше країн, ніж та кількість, яка під час Другої світової війни підтримувала антигітлерівську коаліцію.
Нарешті у світі почали розуміти, хто такий Путін і що таке Росія. І якщо не зупинити агресора тепер, то постраждає весь світ, бо може бути навіть ядерна війна. Тому зараз ідеться про те, що Україна повинна перемогти.
Інша річ, як цю перемогу бачимо ми, а як її бачать інші країни. Для нас перемога України – це повернення наших земель, усіх до останнього квадратного сантиметра. Чужого нам не потрібно, але своє ми повинні забрати.
Ми чудово розуміємо, що величезна Росія на нас обов’язково нападе знову, якщо її не позбавити такої можливості. А як її позбавити? Тут є один варіант. Така Росія, у тих кордонах, в яких вона існує зараз, неминуче буде знову влаштовувати війни. Тому що це імперія. І лише давши націям на її території можливість самостійного життя, ми зможемо знищити останню страшну імперію на планеті Земля.
На жаль, далеко не всі країни, які нас підтримують, вважають саме так. На думку деяких із них, Росія має залишитися в тих кордонах, в яких вона є зараз. Єдине, що вона повинна, – пообіцяти, що більше ні на кого не нападатиме.
Проте росіяни можуть пообіцяти що завгодно. Як сказав один публіцист, росіяни зараз можуть навіть збудувати пам’ятник Степану Бандері на Красній площі у Москві, щодня приносити туди квіти, якщо Україна припинить війну і дасть їм можливість знову накопичити сили й черговий раз ударити по нас. Для них не існує жодних принципів. Тому Росія мусить розпастися.
“Для нас дуже важлива підтримка країн-сусідів”
Сили повністю реалізувати те, що ми хочемо, у нас немає. Але ми маємо підтримку багатьох держав. І це означає, що коли наша ідея майбутнього стане перемагати у світі, отримаємо все те, що повинні отримати. А нам потрібно дуже багато. Передусім сучасна зброя. Ми її отримуємо, але значно менше, ніж це необхідно для наступу і швидкого завершення війни.
Та вже відбулися колосальні зміни в Європі. Головне в них те, що і ЄС, і НАТО побачили, що вони за 70 із гаком років мирного життя розжиріли, розлінилися і втратили те, що є в українців, – бажання битися за свободу.
Провідні європейські держави Німеччина, Франція, Італія, де чималий сегмент керівної еліти виявився підкупленим росіянами, втрачають свою попередню роль у житті континенту. А на перше місце виходить нехай ще до кінця й не оформлена унія України, Польщі й трьох балтійських республік, за якими, судячи з усього, – майбутнє Європи.
Для нас підтримка наших найближчих сусідів є дуже важливою, Польщі, скажімо. Тому що наш уряд нарешті зрозумів: іноземна зброя – це дуже добре, боєприпаси – ще краще. Але треба відроджувати український ВПК.
Самій Україні це робити дуже важко, тому що всю територію ворог обстрілює ракетами. Значить, ми повинні будувати наші заводи поруч зі своїми кордонами, але на території країн НАТО. Насамперед – Польщі.
Крім цього, вже є домовленості з Чехією. Там будуть для нас випускати і військову техніку, і нову зброю, яку розробляють наші конструктори. А в нас уже є серйозні зразки, і ворог на собі їх відчув навіть у новорічну ніч.
“Путіну начхати на втрати”
І от це все дає певні оптимістичні надії на те, що у 2023 році ми зможемо перемогти по-справжньому. Тобто не тільки викинути противника з нашої території, але й позбавити його можливостей нападати на нас знову.
Це дуже непросто зробити, жертв буде багато. Росія має величезні ресурси. Інша річ, що її підготовлену армію українці вже фактично знищили. Те, що вони мобілізують зараз, – це гарматне м’ясо, яке гине сотнями за день. А скоро буде гинути тисячами. Та Путіну начхати на те, які там втрати.
Спеціалісти кажуть, що найближчим часом росіяни готові втратити ще 70 тисяч. А загалом збираються мобілізувати 300 тисяч військових. Вони це можуть зробити, у них 140 мільйонів населення офіційно (фактично, звісно, менше).
Інша справа, чим їх озброїти і хто ними буде командувати. Отут уже чимало проблем. У Росії вже курсантів старших курсів військових училищ швиденько роблять молодшими лейтенантами, а то й сержантами, і відправляють на фронт командувати взводами.
А ще я був вражений, що росіяни під час так званого реформування своєї армії знищили декілька дуже важливих військових училищ, де готували інженерів для роботи з військовою технікою. Тож у них зараз шалена нестача спеціалістів, щоби цю техніку, яка вже існує, доводити до ладу.
“Важко уявити, скільки мін росіяни запхали в нашу землю”
Хотілося б, щоби ще до кінця цього року ми завершили війну перемогою і розпочали не менш складне відродження України.
А втратили ми дуже багато. Лише екологія України зазнала збитків від росіян на 25 мільярдів доларів. Це фантастичні цифри. А ще ми втратили міста, підприємства, шахти. Майже все вже зруйновано на Донбасі, на півдні країни. І не все вдасться відродити, зокрема ті міста Донбасу, які втратили основу для свого існування. Шахти затоплені водою, вони такі вже й залишаться. Міста, що біля них були свого часу збудовані, лишаться покинутими. А територія, чорнозем використовуватимуться для сільськогосподарського виробництва.
Ще одна жахлива проблема – розмінування. Важко навіть собі уявити ту кількість мін, яку ці мерзотники запхали в нашу землю.
Я ще пам’ятаю, як у 60-ті роки підривалися на мінах у лісах. Тоді ж деякі радянські ідіоти почали розорювати береги річок. У місцях, де під час Другої світової війни були броди через річки, позалишалися міни. На них підривалися трактори. А це ж тоді вже майже чверть століття минуло після 1944-го року, коли німців вигнали з української території.
Також дуже важлива проблема – це повернення наших громадян до України. У нас жахлива демографія. Гинуть люди, бо триває війна. Але, крім цього, дуже багато помирає через хвилювання. А головне, що мільйони українців виїхало за кордон. Чимало з них там пустили коріння і залишаться.
І ще одне, що мене надзвичайно тривожить. Я бачу в Україні небезпечний процес створення авторитарного режиму. Завгосп президентського офісу фактично перетворився на верховного правителя країни (йдеться про керівника офісу президента Андрія Єрмака – ред.). Це дуже неприємна річ, що людина, яка не є обрана народом, має всю владу в руках. А її найближчі родичі – співробітники спецслужб нашого ворога. Це викликає в мене велику тривогу. Ще більшу тривогу це викликає в США, а без їхньої допомоги нам не вижити.
З позитивного – ця війна виявила багато нових людей. По-перше, це ті герої, які перемагають противника на фронті. По-друге, це святі люди – волонтери. Маю на увазі справжніх, а не тих, хто прикривається волонтерством.
Мені хочеться вірити, що саме ці люди в результаті війни прийдуть до влади в новій Україні. У країні без олігархів, колаборантів та жлобів, які 30 років керували нашою державою”.
” ” у Facebook | Telegram | Viber |
–>
