Старовинні буковинські вишиті бісером та нитками сорочки, рушники, горботки, ікони та картини, які можна розглядати і навіть сфотографуватися у них.
Така нагода зараз з’явилася у шанувальників вишиванок, йдеться у публікації .
З ініціативи директорки етногалереї “Спадкоємці” Галини Українець відкрилася виставка “Скарби Буковини”. Через карантин відвідування виставки – лише за попереднім записом. Зате її продовжать аж до 11 квітня. Тож помилуватися вишитими скарбами зможе кожен охочий.
“Свою колекцію давніх вишиванок я збираю вже протягом п’яти років. Тут чимало сорочок із Мамаївців, звідки я родом, а також з інших куточків Буковини та всієї України, – розповідає пані Галина. – Загалом уже близько сотні екземплярів. Збираю не для того, щоби вони лежали у скрині. Люди можуть замовити в мене вишитий одяг для фотосесії. Одягаю замовників так, як одягалися у давнину. Хочу, щоби діти бачили, як ходили наші бабусі та прабабусі”.
Майстриня є внучатою племінницею легендарного співака з Буковини Дмитра Гнатюка. Каже, на виставці планували представити і вишиванки з колекції артиста, проте через карантин не було нагоди їх передати.
Є у колекції пані Галини також вишиванка 20-их років минулого століття.
“На жаль, вона наполовину зруйнована. Лівий рукав повністю розшитий, бісеру нема. Я хотіла його відновити, але такого бісеру ніде не купиш. Тоді, як хустки, так і бісер на Буковину потрапляли з Румунії або Канади. На цій вишиванці, до речі, дуже гарно показано, як колись люди приховувати національну символіку: на горловині сорочки або по краях рушника нашивали тоненьку жовто-блакитну мережку”, – каже пані Галина.
Галина Українець зізнається, що з дитинства мріяла зібрати вишиту колекцію. А кілька років тому жінка й сама почала вишивати бісером.
“На виставці представлені також мої роботи. Протягом майже трьох років вишиваю картини, ікони, сорочки, рушники бісером. Рушником, вишитим бісером, дівчині пов’язували голову після весілля. Жінки носили їх на свята. Також у такі рушники повивали дітей. Родзинкою виставки стала кодина, яку мені допомогла відтворити майстриня Олеся Фльор. Адже до 1935 року наші дівчата ходили до церкви, на данці (саме данці, а не танці!), вечорниці в цих красивих головних уборах. Востаннє дівчина одягала кодину на весілля. Її прикрашали бісером, стрічками, квітками: цвітом яблунь, барвінком, трояндами, чорнобривцем, соняшником, ромашкою – усім тим, що давало силу, наснагу, захист від злого.
Галина Українець працює медсестрою в міській лікарні №1. Каже, вишивання бісером стало своєрідним порятунком від негативу, пов’язаного з пандемією.
“Вишивання стимулює дрібну моторику рук, що, у свою чергу, дуже заспокоює. До речі, коли йду до магазину за бісером, часто зустрічаю молодого чоловіка, який разом із дівчиною купує бісер. То він зізнався, що вже не витримує цього “коронавірусного” негативу і завдяки вишиванню заспокоюється”, – розповідає майстриня.
Виставка відкрита під егідою Спілки жінок України (голова Леокадія Герасименко) та Спілки жінок Буковини (голова Марія Мандрик-Мельничук).
Виставка відбувається за адресою:
Чернівці, вулиця Кобилянської, 53.
Телефонувати з приводу запису можна Галині Українець за телефоном 099-704-31-89 або написати майстрині у соцмережах.
