Наприкінці 80-х – на початку 90-х років у Чернівцях почали масово створюватись осередки стихійної торгівлі.
Міська влада, щоб спрямувати масову торговельну діяльність буковинців зі стихійного в організоване русло, прийняла рішення винести торгівлю за межі міста і сконцетрувати в одному місці на спеціальному ринку, допоки не побудують речовий ринок на вулиці Руській.
Для цього була обрана ділянка поблизу новозбудованого мосту через річку Прут, де на непридатній для господарської діяльності ділянці, після будівництва мосту на утрамбованій території був утворений ринок.
Потім ринок неодноразово реорганізовувався. Зокрема, 19 червня 1990 року було створено мале підприємство “Госпрозрахунковий міський торговий центр”. Ця дата вважається датою заснування ринку.
Калинівський ринок виник від необхідності впорядкувати стихійну торгівлю. Більшість продавців тоді – це були вчителі, лікарі, інженери, науковці, тобто чернівчани з вищою освітою. На початку 1990-х, коли розвалився Союз, людям виплачували зарплату товаром, тож усі йшли його продавати.
Спочатку торгували з машин, столиків, просто вздовж дороги.
Першими стаціонарними місцями торгівлі стали “жабки”.
Ще більше цікавих історій із життя Чернівців та області у минулому читайте в нашій рубриці “Невідома Буковина”
Усі відвідувачі ринку при вході платили один рубль. Тобто купив-не купив, а заплатити за те, що прийшов на Калинку, маєш. Був єдиний вузький вхід на ринок, де стояла людина і збирала гроші. Звісно, це було неофіційно, бо квитків не видавали.
Пізніше люди почали обурювалися, бо ніде такого збору не було, порівнювали роботу Калинівського ринку з торгівлею у Києві, Вінниці, Хмельницькому, із 7-м кілометром в Одесі. Тож невдовзі цю плату скасували
“Ми з дружиною також певний час торгували на Калинці, мали так званий човниковий бізнес, – пригадує викладач фізики однієї із чернівецьких шкіл. – У Польщі купували жіночі блузки і продавали на Калинці: дорогі – поштучно, дешеві – в’язочками. Увесь товар розпродувався. Бо тут нічого не було, люди не мали де купити бодай якість товари, причому продавали навіть під паспорт. Людина довіряла документ продавцю, якого іноді вперше бачила, а потім, коли розрахувалася, паспорт могла забрати. Тоді люди довіряли одне одному. У кризові 90-ті Калинка багатьох рятувала”.
У 1990-х роках на ринку торгувало ціле покоління людей, які так і не повернулись до своїх колишніх занять. У той період серед торговців, які нерідко мали по дві вищі освіти, зароджувався клас підприємців. У зв’язку зі зростанням осередків стихійної торгівлі та через небезпечну санітарно-епідеміологічну та кримінальну обстановку в місцях незаконної торгівлі, перед чернівецькою владою постало питання їхньої легалізації та укрупнення.
Тож Калинівський ринок із 19 червня 1990 року розпочав діяти як госпрозрахунковий міський торговий центр на території Жучки на вулиці Калинівській, де була непридатна для господарської діяльності земельна ділянка на терасі річки Прут.
Лише із 1997 року підприємство почало називатися “Міський торговельний комплекс “Калинівський ринок”.
