Значна частина будівель у центрі мають понад столітню історію. Не дивно, що через поважний вік вони часто у жалюгідному стані.
Якщо фасади старих будівель ще більш-менш упорядковані, то задні частини та двори часто жахають своїм виглядом.
В якому стані дворики у центрі міста, йдеться у публікації “Молодого буковинця” від 17 лютого, пише molbuk.ua
Курочки у центрі міста
Свою мініекскурсію розпочала з будинку на вулиці Хмельницького, 68. Ведуть досередини прекрасні старовинні двері, які, щоправда, вже давно потребують реставрації. Стіни під’їзду розписані графіті. Дворик, між тим, доволі затишний. Клумби, довкола дерева, вгорі в’ється виноград. Привертають увагу старовинні підсобні приміщення у дворі, на кожному з яких висять замки. До них притулені дошки, меблі, шини від коліс та інше начиння.
Звертаю на вулицю Томащука. Вона дуже тиха, а ще звідси можна помилуватися видом на Рошу. Будинок №3 – пам’ятник історії. На фасаді прикріплена табличка з написом, що у цьому будинку у 1903 році Леся Українка гостювала в Ольги Кобилянської. Проте, крім таблички, більше нічого не свідчить про винятковість цієї хатини. На заросле подвір’я веде іржава огорожа. Довкола будинку лежать купки сміття.
Натомість інша половина цього ж будинку завжди привертає увагу перехожих, особливо дітей. Чи не кожен малюк зупиняється біля сітчастої огорожі, щоби подивитися на … курочок. Справді, де ще зустрінеш у центрі міста таке? Та й окрім них, у дворі чимало незвичайного: на клумбах встановлені різні фігурки, дерева лебедями, ліхтариками, виготовленими з чайників, глечиками…
Господиня дому – Раїса Вікторівна. Кажуть, вона колись працювала декораторкою у театрі, тож з допомогою чоловіка та внука проявила свої вміння і на подвір’ї.
Запитую у пані Раїси, як вдається тримати двір у такому порядку.
“Це наш двір, тож ми тут розраховуємо тільки на власні сили. Коли ж загальне подвір’я біля багатоповерхівки, то кожен чекає на іншого, – пояснює жінка. – Тут ми все робили самі. Особливо гарно навесні. Розцвітає багато різних квітів, виносимо кашпо з деревами, які взимку зберігаємо в альтанці. Чимало виробів виготовляю сама. Ось цю квіточку на камені з бісеру саме днями завершила. Біля нас тут завжди багато діток зупиняються, бо в центрі більше такого немає. Є кури в сусідів, але там така висока огорожа, що нічого не побачиш”.
Йдучи далі вулицею Томащука, неможливо не звернути увагу на кількаповерховий будинок №10, ввесь верхній поверх якого оббитий білим пластиком. Частина балконів теж заліплені пластиком. У двориках хтось садить петрушку та цибулю, а хтось – клумби з квітами.
“Дощ був ще в Мамаївцях, а я вже з тазиками бігав”
Доходжу до будинку на вулиці Коцюбинського, 7, який у народі називають “Попівським домом”.
Фасад зі своїми арками на колонах, вежами, балконами на консолях та хитромудрою ліпниною і справді вражає красою. Та от задня частина і дворик за своїм станом зовсім не гармоніюють з “обличчям”. Подвір’я обставлене старими гаражами, щедро обписаними графітниками. На одному з гаражів уже кілька років видніється напис “Продається”. Вітер колише розвішану у дворі білизну, асфальт під ногами – у вибоїнах.
Розговорююся з місцевим мешканцем паном Василем. Він розповідає, що будівля почала нищитися після того, як радянська влада вирішила добудувати приміщення на верхньому поверсі.
“Оце як тільки “визволили” нас, почали заселяти людей у підвали, горища, тоді й добудували такі кімнатки під стріхою, бачите? Раніше вона була стрімка, а зараз похила, її трохи наче підняли. То поки не чіпали – воно трималося. А потім споруда почала нищитися, штукатурка обсипатися, – пояснює чоловік. – І ніхто нічого більше не ремонтував. Добре, що хоч покрівлю зробили. Бо я мешкаю в мансардному приміщенні, то дощ ще був у Мамаївцях, як я вже бігав із тазиками, щоби підкласти, де протікає. Мережі тут дуже старі, хто з мешканців міг, замінив власними силами. Так само вікна та балкони: тут дуже сильно дме, вітер лупить і все оббиває. Тому більшість людей встановили металопластик. Іншого виходу не було. Так, у нас тут прекрасно. Але одна справа – пишатися своїм будинком, а інша – жити в ньому. Споруда ще буде стояти й стояти, тільки не треба її чіпати. Підтримуйте – і більше нічого, вона не “проситься” аж так. Бо дуже неприємно, коли ходять екскурсії й дивуються. Якщо свої туристи – то ще розуміють. Але коли приїжджають іноземці, то спочатку захоплюються красою фасаду, а потім заглядають сюди – і у всіх щелепа відвисає”.
“Стань перед ОДА і там кури собі”
Проходжуся ще кількома двориками поблизу резиденції на вулиці Університетській. Один із них – №27. Він відчинений, тож кожен охочий може зайти з вулиці крізь старовинні, але дуже пошарпані дерев’яні двері. У дворі – купи сміття, фасади облущені й позеленілі від вологи…
Якщо пройтися Університетською нижче, то більшість із будинків – на кодових замках. Мені вдалося пройти на територію одного з таких закритих дворів. І це – окремий світ: ростуть ялинки, кущі, клумби, столики.
А от під’їзд будинку №11 на Університетській – не зачинений, адже у дворі – фірми, до яких приходять відвідувачі. Також тут є “родзинка” – мурал, а також споруда, зверху покрита плитами з різними візерунками та написами. Як розповів місцевий мешканець Анатолій, ця споруда насправді – це … вентиляційний канал бомбосховища. Але доверху закидана сміттям.
“Тож якби довелося кудись утікати, то там навіть по пояс не заховаєшся”, – каже пан Анатолій. Чоловік сердиться, що у двір постійно заходять покурити. Через це немає порядку.
“Бачите, який тут безлад? Квіти були – все розламали, розбили. І ніхто не прибирає, усім байдуже. Хто хоче, заходить, курить. Я сварюся. Кажу, вам що тут, курилка? Стань перед ОДА і там кури. Побачу, чи довго так там постоїш. Відповідають: “У вас тут цікаво”. То піди погуляй у парк, чого сюди йдеш? Добре, якби ще покурив і не смітив, а то ж виходять із бару, плюють, кидають недопалки на землю, тут уже й пожежа була. Такий у нас менталітет…”
Офіційно:
“Жити в старому фонді стає дорожче”
Роман Никифорук, керівник комунального підприємства “Містосервіс”:
– На сьогодні, згідно з останніми змінами до закону і зняття будинків із балансу ще у 2018-му році, за все, що стосується конструктивних елементів багатоквартирного будинку, відповідають співвласники. Тобто мешканці відповідальні за все, що є спільним майном будинку: покрівлю, фасад, арки, вхідні двері… Якщо йдеться про історичну частину міста, у міськраді діє програма співфінансування на відновлення балконів, вхідних дверей, фасадів, капітальних ремонтів покрівлі. Залежно від будинків та їхнього розташування частка співфінансування з боку мешканців може становити від 30 відсотків, решта – із коштів міського бюджету.
Зараз є цільова програма, на яку у 2022-му році виділили 5 мільйонів гривень.
Якщо мешканці планують взяти участь у цій цільовій програмі, то можуть написати заяву у “Містосервіс” (якщо цей будинок на нашому управлінні). Бажано, щоби ця заява була колективною. Або ж просто звернутися в усній формі – ми підготуємо звернення. Також мешканці можуть напряму написати листа на адресу департаменту інфраструктури та благоустрою від імені ініціативної групи про те, що будинок має намір взяти участь у програмі співфінансування на капітальний ремонт покрівлі, до прикладу.
Далі юридично треба оформити збори протоколом. У цьому ми вже можемо допомогти без проблем. За таке рішення має проголосувати дві третіх співвласників. Умовно кажучи, якщо загальна площа квартир – тисяча квадратів, треба, щоби таке рішення підтримали власники 650 квадратів. Тоді це оформляється юридично протоколом і запускається процес співфінансування. Також потрібен локальний кошторис – це коштує грошей, але так має бути за правилами. А далі запускається процес: частину коштів збирають люди, частину відшкодовує міський бюджет. І вже наприкінці весни – на початку літа за сприятливих погодних умов необхідні роботи можна провести.
Мешканці квартир у старій частині міста мають змиритися з тим, що жити у таких квартирах стає нестерпно дорого і буде ще дорожче. До прикладу, у старій частині Львова квартплата починається від 10-12 гривень з метра квадратного – це тільки внесок на утримання будинку. Тобто якщо помешкання має 200 квадратів, то треба тільки 2000 заплатити на утримання будинку щомісяця. І це практика всіх європейських міст.
Опитування
Чи задоволені ви станом двориків у центрі?
Інеса Чакал, у декретній відпустці:
– Їхній стан, звичайно, хочеться покращувати. Але люди не завжди мають таку можливість. До прикладу, у багатоповерхівках 50 відсотків мешканців готові здати кошти на благоустрій будівлі, інші ж просто не мають звідки, то що з них візьмеш? Так і не робиться нічого. А якби місто могло хоча б наполовину допомогти коштами чи роботою, гадаю, люди б охоче відгукнулися.
Василь Черновський, інженер:
– У мене основні скарги на вік – як власний, так і свого будинку, який належить до пам’яток архітектури місцевого значення. Хочеться, щоби на підтримання старовинних будівель у центрі міста виділяли більше коштів. Адже чимало з них – у незадовільному стані.
Каміла Бондаренко, пенсіонерка:
“У мене основна біда – це майже розвалений будинок на вулиці Дергача, 1. Він дуже старий, всюди тріщини. Приходили чиновники, подивилися і сказали, що тут треба мільйони витратити на ремонт. У 2021-му році внесли ремонт будинку до програми “Комфортне місто”. Але так ніхто нічого й не ремонтував. У колишньому ЖРЕПі нам сказали, що частина мешканців не сплачує квартплату, тому нічого не будуть нам ремонтувати. Водночас один із наших жильців вперся, що не буде платити квартплату, доки йому не відремонтують будинок. І вже три роки не сплачує. Так і стоїть все, розвалюється…
Лідія Іванівна, соціальна працівниця:
– Майже щодня проходжу вулицею Лисенка. Тут на розі з вулицею Лесі Українки – завжди купи сміття. І ніколи не бачила, щоби хтось щось прибирав, хоча б пакети. І так всюди – на вулицях, у дворах. Люди не цінують працю двірників, та й двірники, можливо, трохи “сачкують”. Може, треба встановити більше камер відеоспостереження, тоді народ буде охайнішим?
” ”
