Дослідження Марса набирає обертів – днями вже п’ятий марсохід NASA досягнув поверхні Червоної планети.
У тому, що люди зможуть переселятися з Землі на інші планети і цілком комфортно там проживати, переконаний доцент географічного факультету ЧНУ Сергій Кирилюк, йдеться у публікації .
Уже протягом 15 років учений досліджує поверхні небесних тіл Сонячної системи. Вивчати космос необхідно, каже викладач. І на це є чимало вагомих причин.
“Один із найважливіших аспектів – розуміння нашої земної еволюції. Венера, до прикладу, наразі нагадує нашу планету, якою вона була на початку свого зародження. А на Марсі ми бачимо річкові русла. Очевидно, що там колись текла вода, а потім зникла. Щось відбулося. Можливо, така ж доля з часом чекатиме і нашу планету. Якби з’ясувати причини разючих змін клімату на Марсі, це могло би стати ключем для того, щоби врятувати Землю від подібної можливої деградації”, – зауважує науковець.
Марс необхідно досліджувати ще й з тих причин, що вже скоро він може стати… нашою другою домівкою.
“Ілон Маск спрогнозував, що у 2026-му році люди вже будуть на Марсі. І зараз цю планету вивчають, щоби заснувати на ній самодостатнє поселення. Це дуже правильно. Оскільки людям потрібна страховка. Лише за останнє сторіччя людство кілька разів опинялося на межі знищення. Згадати хоча б ядерні атаки на японські міста Хіросіма і Нагасакі. А уявімо, що у напрямку Землі рухається величезний 300-кілометровий астероїд. Цього людство точно не переживе. Тож треба мати страховку, запасне місце для проживання”.
Саме Марс, найімовірніше, стане цією “страховкою”, переконаний науковець.
“Поки що ця планета найперспективніша для проживання. Тут порівняно комфортні температури. На екваторі Марса температура вдень може досягати 30 градусів за Цельсієм. Вночі опускається до мінус 70. Але холод не так сильно відчувається за рахунок розрідженості атмосфери. Наприклад, “марсіанських” сто градусів нижче нуля відчуватимуться як мінус 60-70, а то й менше”.
Сергій Кирилюк переконаний: якщо люди опиняться на Марсі, вони врешті перетворять її на цілком придатну для проживання планету.
“Побудують атмосферні заводи, які будуть продукувати кисень й азот. Звідки це буде братися? Відповідь проста – з марсіанських гірських порід. Чому Марс червоний? Тому що гірські породи на ньому містять оксид заліза. Розщеплений кисень буде потрапляти в атмосферу, а залізо використовуватимуть для господарських потреб. Оскільки Марс удвічі менший за Землю, то не так вже й багато часу потрібно для створення на ньому повноцінної атмосфери. Якби вже зараз там запрацювали заводи, то за років 30-40 запросто можна створити придатну для людей атмосферу.
Після цього процеси на планеті підуть просто лавиноподібно. Гірські породи на Марсі товщиною до трьох кілометрів насичені замерзлою водою. При нормальному атмосферному тиску вода зможе перейти у рідкий стан. Тож Марсом автоматично потечуть річки. А там, де буде вода, відповідно, почнуть з’являтися рослини”, – провадить Сергій Кирилюк.
Щоправда, тут є нюанс, зауважує науковець. На Марсі, на відміну від Землі, практично немає магнітного поля. Через що атмосферу буде “здувати” сонячний вітер. Утім, і це питання людям під силу вирішити, встановивши на полюсах планети потужні реактори, які зможуть підтримувати установки, що штучно продукуватимуть магнітне поле і захищатимуть атмосферу.
“Насправді, Марс дуже легко зробити придатним для проживання. І нам з часом не доведеться вкладати у це земні ресурси. Це будуть робити поселенці, які житимуть там спершу в закритих приміщеннях, подібно до оранжерей. На те, щоби люди могли жити на Марсі так, як на Землі – просто неба, – знадобиться, мабуть, років 400. Та в будь-якому випадку наш дім рано чи пізно буде і на цій планеті”, – переконаний Сергій Кирилюк.
Людство досліджує космос не лише з наукового інтересу, а й із цілком прагматичною метою – роздобути корисні копалини, яких бракує на Землі.
“Усі ці місії в космос рано чи пізно будуть відбуватися з впровадженням нового типу енергетики. Як показує сучасний досвід, найкращим паливом для термоядерного реактора є ізотоп гелію – гелій-3. На Землі його практично немає. А на Місяці чимало.
Доказів існування високорозвиненого життя у межах Сонячної системи не існує. Але вважати, що такого життя взагалі немає, теж неправильно. Десь воно точно є, вважає пан Сергій.
“У нашій галактиці понад 200 мільярдів зірок. Майже всі з них мають планети. За найскромнішими оцінками, тільки в нашій галактиці планет із такими умовами, як наша Земля, – мільярди і мільярди. А кількість галактик взагалі полічити неможливо. Тому вважати, що ми унікальні, – неправильно. Але тут така цікава річ, що ми можемо бути одними з перших, хто досягнув такого високого рівня розвитку в нашому секторі галактики Молочний Шлях. На це вказує той факт, що ми відправили у космос потужний сигнал ще майже сто років тому. Це відбулося під час трансляції олімпіади 1936 року в Берліні. Відтоді наш сигнал уже охопив тисячі зірок. Проте у відповідь ми не почули нічого. Тому, ймовірно, що ми можемо бути одними з найрозвиненіших цивілізацій у нашій Галактиці”, – висловлює гіпотезу доцент ЧНУ.
Повну версію публікації читайте у свіжому випуску за 25 лютого – 3 березня.
