Їх радісно зустрічають рідні та близькі. Грає марш. Військових нагороджують відзнакою “Герой України”… А ще тиждень тому вони були там, де запах смерті блукає околицями зруйнованих міст та сіл. Там, де кожен день, як останній. Там, де вороги називають українців “укропами” та “бандерівцями”.
Про це йдеться у публікації .
Біля військової частини стоїть молодий хлопець, одягнений у військову форму. Когось виглядає… Через кілька хвилин під’їжджає машина, з якої виходить жінка.
– Сину! Сину! Ти живий! Слава Богу, живий! – гукає вона та біжить в обійми солдата.
– Так, мамо, я повернувся, – каже молодий хлопець.
Чекала довгих півтора року
Сама ледь стримую сльози. Підходжу до них.
– Я дочекалася! Довгих півтора року я його чекала. Невтомно молилася Всевишньому і чекала. Моя голова ставала дедалі сивішою, коли вмикала новини і чула: “Станицю Луганську обстріляли бойовики”. Просила Бога: “Господи, вбережи мого Андрійка, він ще такий юний, йому лише 21″… Тримаю його за руку і не вірю, що він біля мене, – каже крізь сльози мати Тетяна.
Хлопець гордо стоїть і відповідає:
– Мамо, я ж солдат. Це мій обов’язок.
Андрію Тиршоляну – 21 рік. Він захищає Україну вже дев’ять місяців біля Станиці Луганської.
Хлопець неохоче розповідає про війну.
– Обстріли були не дуже часті. Стріляли далеко від нас. Через те, що був поганий зв’язок, я не часто дзвонив до рідних. Та щодня намагався відправити хоча б одне смс-повідомлення: “У мене все добре”. Зараз я приїхав – і все гаразд, – каже Андрій.
– Він підписав контракт, а я навіть цього не знала… Сказав старшому брату, батькові. Вони до останнього це від мене приховували. Коли дізналася, що моя дитина, мій Андрій їде на війну, мало не знепритомніла, – каже пані Тетяна.
Вкотре обійнявши маму, Андрій пішов на урочисту частину свята.
Нагадаємо, 12 липня у повному складі зі Сходу повернулися бійці батальйонно-тактичної групи 80-ї бригади. У військовій частині, що в Чернівцях, їх нагородили медалями. Хлопці вшанували пам’ять загиблих побратимів.
” ”
