Марія Кучер – із села Тисовець на Сторожинеччині. Співає в гурті “Тисовецька вишиванка” ще від початку його створення. В гурті є “заспівувачкою”.
“Мама навчила давніх пісень”
Жінка розповідає, що співати любила ще зі школи, з першого класу.
– Ще коли була зовсім мала, почала наспівувати. Як сьогодні пам’ятаю пісню: “По саду зеленім Чижик-Пижик скаже, а в саду під кленом учениця плаче. – Що з тобою Зойко, може заблудилася, може мила чашку, а вона розбилася? А я кажу: чашка не розбилась, я не заблудилась, в зошиті моєму двійка появилась”. І потім в школі весь час співала, дуже це любила, – каже Пані Марія.
Хотіла і надалі співати, піти вчитися, але мама не дозволила. Потрібно було заробляти гроші, тож дівчиною пішла працювати оператором технічного контролю вантажних поїздів на Чернівецькому залізничному вокзалі. Там пропрацювала 37 років.
– Моя мама теж дуже любила співати, вона знала багато давніх пісень, тож навчила мене. Мого тата сестра теж дуже гарно співала, в неї я теж переймала. Я всі пісні собі записувала, збирала. У мене є для цього спеціальна сумка, де зберігаю всі тексти. А ще я сама складаю пісні. Але музику не вмію писати. Беру мелодію, яка вже є, і до неї складаю слова. До прикладу, взяла пісню моєї сусідки, поетеси Анни Дущак, і до неї склала пісню. І про громаду нашу теж написала пісню, – розповідає жінка.
У свої 67 пані Марія знає понад сотню пісень. Каже, що є і дуже давні, і трохи перероблені, і з новим мотивом. Однак, додає, що не вистачає хороших музикантів. Мовляв, зараз ніхто не хоче грати в таких колективах.
– Зараз вже молодь не дуже хоче співати, не хочуть учитися. Нас вже рідше кличуть на весілля. Колись часто ходили і зі свашками співати, і до вінка, і на хрестини. Звичайно, є ще ті, хто це цінує. Наприклад, коли батьки нареченої кладуть їй вінок, до цього обряду є гарна після, але сумна. Коли співаємо, всі гості плачуть, навіть я починаю. На хрестини співаємо нанашкам і кожному із кумів, коли вони дають подарунки.
“Найбільше знаю жартівливих пісень”
Крім обрядових пісень, пані Марія знає і багато веселих та жартівливих.
Каже, що деякі мають аж дуже “гострі” куплети, від яких потім молодята червоніють. Вони призначені для вінчальних батьків, сватів, кумів чи свашок.
– Буває, дуже часто ми з дівчатами з гурту після виступу залишаємося в клубі, кожна бере щось перекусити, сідаємо і співаємо пісень. Я найбільше знаю коломийок, тому тільки я із нашим музикантом Василем і співаємо. Колись весілля робили в палатках, нас кликали на другий день, ми проходили співали таких жартівливих пісень, було дуже весело. Шкода, що зараз цього немає, – розповідає пані Марія і наспівує одну із таких пісень.
Додає, що знає скільки анекдотів, що й не перелічити.
– Лиш би десь щось говорили, я до всього знайду анекдот. Мій чоловік весь час жартує: “Ти розумне не пам’ятаєш, а от таке напам’ять знаєш”. Коли я вже йшла на пенсію із залізничного вокзалу, всі казали: “Марусю, як ми без тебе будемо…”. Я завжди намагалася радіти життю, не бідкатися і жалітися на проблеми, а шукати всюди щось хороше. Я співаю завжди і не розумію, як можна не любити співу, – каже Марія Кучер.
” ”
