Відома поетеса Леся Українка, 150-річчя від дня народження якої відзначатимуть 25 лютого, гостювала в письменниці Ольги Кобилянської у 1901 та 1903 роках.
У листі до родини Косачів Леся Українка писала: “…тут і тепло, і гарно. Темп життя багато тихіший, ніж у Львові. Добре мені тут “в санаторії на Новім Світі”. Місто не дуже велике, але симпатичне і чистеньке, ціле на горі. Околиця дуже гарна, якась ідилічна: гори ще не дуже високі, Прут під самими Чернівцями тихий, в зелених берегах, в’ється собі поміж гаями по широких “зарінках”. Вид дуже широкий, як вийти за місто (а се звідси нетрудно)”.
“Їхала сюди рятуватися”
Першою крок до знайомства з Ольгою Кобилянською зробила Леся Українка. У листі з Берліна до Михайла Павлика від 10 травня 1899 року вона писала: “Я вже давно слідкую за її літературним поступом, і вона мене дуже інтересує яко талан і яко людина”. Павлик допоміг їм познайомитися. Так зав’язалося їхнє листування, яке тривало майже до останніх днів життя Лесі Українки.
– Уперше Леся Українка приїхала до Чернівців 26 квітня 1901 року після смерті близького друга Сергія Мержинського. Хотіла знайти тут душевний спокій і розуміння. У листі до Палика вона писала: “Їхала я сюди просто рятуватися. Я була взагалі така прибита, що просто боялась озиватись до людей, аби їм не завдавати смутку”. Лесю дуже привітно зустріли Кобилянська та її родина. Особливо піклувалася про її здоров’я мама Ольги, яку гостя називала “святою Анною”, – розповіла директорка муніципальної бібліотеки Леся Щербанюк. – У листах до рідних та друзів Леся Українка вказувала адресу: Oesterreich Czernowitz str Nowyj Swiat 61 bei Frl. Olga Kobylanska (Австрія, м. Чернівці, вул. Новий Світ, 61, у п. Ольги Кобилянської). Зараз це вулиця Шевченка, 83. В неділю, 25 травня, в товаристві Євгенії Пігуляк (дочки художника) та Осипа Маковея Леся здійснила романтичну подорож фіакром на гору Цецино. На той час на її вершині ще збереглися залишки старої фортеці.
“Фотографій замовте шість”
Відома фотографія Ольги Кобилянської та Лесі Українки була зроблена у фотоательє Яна Кржановського 1901 року. Заклад розміщувався на розі нинішніх вулиць Кобилянської та Кохановського на першому поверсі будинку №16 (зараз магазин жіночого одягу).
– Якось Леся Українка прогулювалася з Ольгою Кобилянською вулицею Панською. Вони вирішили зайти до фотоательє, щоби зробити на пам’ять світлину, – каже Леся Щербанюк. – Правда, в Лесі Українки були претензії до знімка. Про це вона писала у листі до Кобилянської: “Фотографій замовте, будьте ласкаві, шість тим часом. Єсть деякі дефекти в тому знімку, то я щось не знаю, чи замовляти більше. Пораджусь з вами, приїхавши”. Можливо, йшлося не про технічні деталі. Леся Українка була великою модницею і прискіпливо ставилася до того, як виходила на світлинах. Проіснувало фотоательє Кржановського десь до 1910 року. Потім тут відкрили магазин, де продавали швейні машинки. У 1910-1911 роках у цьому будинку було фотоательє “Rubens”, про що свідчить збережена рекламка.
Гостинно приймали шановану гостю в Українському народному домі. Тут 22 травня 1901 року влаштували вечірку на її честь, який вів професор Чернівецького університету Степан Смаль-Стоцький. Про це писали всі місцеві газети. Леся почувалася трохи втомленою, але задоволеною. І запам’яталася присутнім “своєю високою освітою, гарячим патріотизмом і рідкісною скромністю”. Василь Сімович від імені студентського товариства “Молода Україна”, яке мало власне видавництво, попросив Лесю Українку підготувати збірку своїх поезій до видання. Та охоче погодилася. А вже восени 1902 року в чернівецькому видавництві вийшла її третя збірка “Відгуки”.
– Після таких теплих прийомів у Чернівцях Леся Українка мріяла ще раз навідатися сюди. І коли загострилася її хвороба, вона знову приїхала у 1903 році й гостювала в Ольги Кобилянської два тижні – з 5 по 19 червня, – продовжила свою розповідь пані Леся. – Письменниця тоді проживала у невеличкому будиночку на вулиці Sterngasse, 6 (нині – вулиця Костянтина Томащука, 6). На фасаді є меморіальна дошка із зображенням Ольги Кобилянської та Лесі Українки. Вони любили гуляти на Гарбуз-горі (нині – парк імені Юрія Федьковича), з якої видно околиці міста і річку Прут.
