П’ять років тому Оксана та Василь Юськіви розпочали власний незвичний бізнес: вирощувати їстівних равликів.
Про це пише molbuk.ua.
Згодом їхня ферма стала популярною туристичною локацією, а попит на вирощених тут равликів зріс як в області, так і за кордоном. Кореспондентка побувала на міні-підприємстві і навіть скуштувала равликів.
Влітку живуть на полі
Їхати до “Буковинського равлика” від центру Чернівців усього 10 кілометрів. Ферма розташована у селі Стрілецький Кут. Господиня, Оксана Василівна, саме проводить екскурсію для першокласників місцевої школи. Побачити справді є що: крім равликів, тут віднедавна мешкають павичі з розкішними хвостами, козенята, овечки.
Більшість равликів ще перебувають у приміщенні, очікуючи на більш теплу погоду. Та все ж частину вже випустили на підготовлене заздалегідь поле, всіяне листям перко – гібридом капусти та ріпаку. Там равлики сидять під дерев’яними щитами ціле літо. Малюки пощипують перко – для них це як молоко для немовлят.
Старші їдять спеціальний корм. Вночі вилазять з-під щитів вечеряти та “купатися” під струменями води, якими їх поливають. Щоби равлики не повтікали з поля, його огороджують сіткою з клапанами.
На осінь першосортних равликів збирають з поля і протягом тижня не годують, лише миють. Далі складають у холодильники, де температура становить 6 градусів.
Там равлики зимують і, якщо не потраплять до когось як делікатес, наступної весни прокидаються і відкладають ікру.
Наразі на фермі є підвиди садового равлика Helix aspersa Muller та Helix aspersa Maxima, а також гігантський африканський равлик (Achatina fulica).
“Зазвичай ми випускаємо равликів у поле на початку літа, коли вже тепло. Вони не переносять холод. Цьогоріч у цю пору ще прохолодно. Тож я зараз проводжу експеримент. Винесла кілька щитів із маленькими равликами у поле і побачу, що буде. Нехай гартуються, а що робити”, – зауважує пані Оксана.
“Еліксир молодості”
Слухаю, як Оксана Юськів розповідає дітлахам про своїх “вихованців”. У минулому вона – вчителька початкових класів, тож чудово ладнає з дітьми.
“У равликів близько 16 тисяч зубів. Вони ростуть суцільним рядом, на кшталт зубців на дрібній тертці. Якщо равликам не вистачає якихось вітамінів, можуть гризти все: дошки, папір, – пані Оксана демонструє школярам об’їдені шматки паперу. – На верхніх ріжках у них очі, тому пальчиками тицяти туди не треба. На нижній, коротшій парі ріжок, – органи нюху”.
Слиз равликів, виявляється, – це справжній еліксир молодості.
“Якщо хочете зробити бабусі приємний сюрприз – подаруйте їй равлика, і нехай вона йому щодня дозволяє повзати обличчям (перед цим його можете промити під водою). За тиждень бабусю не впізнаєте: вона перетвориться на юну дівчинку, – жартує господиня. – Та, якщо серйозно, слиз равликів і справді має молодильний ефект”.
Екскурсія завершується і Оксана Юськів пригощає нас незвичними бутербродами. На хліб намащує сметану з перетертою петрушкою, зверху – білі дрібні кульки. Це равликова ікра. Вперше її бачу і тим паче куштую. Обережно відкушую шматочок, а потім, розсмакувавши, вминаю бутерброд так, що аж за вухами лящить. Смакота! Не дивно, що ікра равлика дорожча, ніж із риби.
Та це ще не все: на черзі – запечені у різних соусах равлики. Поки господиня підігріває їх, зауважує, що їхнє м’ясо дуже корисне.
“Це ж натуральний білок, величезна кількість різних вітамінів, – каже пані Оксана. – Недарма у багатьох країнах равлики користуються таким попитом.
Переконана, що скоро і в нас усі будуть їх їсти, коли зрозуміють переваги такого м’яса. А то їмо холестерин, запиваєм вином із порошку і хочемо бути здоровими. А равликове м’ясо – це суцільне здоров’я!”
“Запивати їх краще білим вином”
Далі жінка розповідає про технологію приготування равликів.
“Спершу все відварюю, потім промиваю і ще пів години проварюю у бульйоні з лавровим листком, сіллю, перцем. Потім протушковую у соусі: сливовому, грибному (роблю грибний соус із дорогого білого трюфеля). Равлики “по-каталонськи” – це тушкування в соусі з оливкової олії, білого вина, розмарину та
часнику. “По-бургундськи” – це масло, петрушка, часник. Запивати цю всю смакоту краще білим вином. А їсти невеличкими вилочками з двома зубцями”, – радить.
Куштую равликів. Якщо не уявляти їх живими, то дуже навіть смакує. З’їдаю свою порцію, канапку з ікрою, запиваю вином і відчуваю, що добряче наїлася. У ресторанах, до речі, порція з шести равликів коштує кілька сотень гривень.
“Ми готуємо навіть копчених. Люди беруть до пива. Кожному їхній смак нагадує щось своє: копчені мідії, ковбасу. Можна також їх купити сирими і приготувати вдома. Це виходить значно дешевше”, – зауважує господиня.
Поширена думка, що равлики – бізнес для лінивих, проте це далеко не так, додає Оксана Василівна.
“Насправді тут треба багато докладати зусиль. Справді, коли вже випустили равликів на поле, там їх достатньо лише годувати і поливати. Та спершу слід те поле підготувати. А восени спробуй їх усіх із поля зібрати, промити. А скільки витрачається коштів на електроенергію, бо ж їх взимку треба зберігати у
спеціальних холодильниках! Та ця робота дуже цікава. Я люблю спостерігати за равликами. Це так заспокоює! Щоби займатися цією справою, її треба любити. Просто “робити бізнес”, не вкладаючи душу, не вийде”, – переконана жінка.
А ще господиня ферми радить придбати равлика у ролі домашнього улюбленця.
“Такого вихованця ви більше ніде не знайдете: він не галасливий, не вимагає багато уваги, його не потрібно вигулювати. Водночас у дітей розвивається відповідальність, вони вчаться дбати про живу істоту. У їжі ця тваринка також невибаглива. Любить огірки, моркву, гарбуз, різні крупи, листя салату, кульбабу. Обожнює купатися”, – усміхається жінка.
Наостанок пані Оксана дарує мені двох равликів і запрошує приїхати ще:
“Я дуже люблю екзотичні рослини. Посадила лимони, гранати, маракуйю, тибетську малину… Чоловік хоче започаткувати “бджолотерапію”. Он, бачите, вже й вулики є…Тож приїжджайте, тут завжди знайдеться щось цікаве…”
