Не секрет, що українські прізвища з’явилися не просто так, як правило, їх давали у зв’язку з родом діяльності людини, або ж за її відмінними прикметами. Наприклад, деякі прізвища могли давати тільки дуже розумним, мудрим і шановним людям, тоді як інші прізвища давали людям дуже впевненим у собі та самозакоханим.
Видання “Телеграф” зібрало частину таких прізвищ за інформацією товариства “Краєзнавець” імені Василя Івановича Маслова у місті Прилуки.
Божко – у народі так могли називати дуже самовпевнену та самозакохану людину. Понад 9 тисяч українців на сьогодні носять це прізвище.
Гергуль, Гергун, Гергуленко, Гергель, Гергелюк — це прізвище з’явилося від застарілого слова “гергель”, яке означало колись “гусак”. Його у давні часи могли дати людині впевненій у собі, хвалькуватій і нахабній, як гусак. Сьогодні ці прізвища носять лише кілька тисяч осіб.
Дундук – так колись називали індика чи індійського півня, і це прізвище теж могло колись дістатись людині пихатій, самозакоханій та самовпевненій. Це прізвище зараз носять лише 433 особи.
Індик, Індиченко – такі прізвища швидше за все давали людям дуже самовпевненим та надутим, начебто індик. Ці прізвища зараз в Україні носять лише кілька сотень людей.
Кокош, Кокоша, Кокошко – ці прізвища з’явилися від слова “кокош”, яким називали півнів. Вони могли належати людям гордим собою, надутим, пихатим. Сьогодні різні форми цих прізвищ носять сумарно кілька тисяч осіб.
Коровай — це прізвище виникло від назви хліба, який прикрашали до весілля. Так могли називати самозакохану людину, яка мала сильне почуття власної гідності. Наразі це прізвище носять менш як 800 осіб в Україні.
Нетреба, Нетребко, Нетребовський – ці прізвища в давнину могли дати тим, хто був дуже незалежним, самовпевненим, і міг часто казати, що йому нічого ні від кого “не треба”. Ці прізвища зараз мають кілька тисяч українців.
” ”
–>
