Заслужений майстер народної творчості України створив понад сотню унікальних робіт, зокрема єдину в Україні колекцію рушників на вірші Тараса Шевченка.
Нещодавно Михайло Покиданець відзначив свій 84-ий день народження. І навіть у такому поважному віці він не полишає улюбленого заняття: вишивкою він займається вже понад пів століття.
Вишивав шеврони для військових
Остання робота майстра – портрет Степана Бандери. Вишивав його три тижні – від ранку до пізнього вечора.
– Мій колега-вчитель перевів портрет Бандери у хрестики. Робота була складна, але вийшло гарно, – радіє пан Михайло. – Одна стара жіночка передала мені клаптик обруса 1930 року з церкви в Угринові на Івано-Франківщині, де був священником батько провідника ОУН Андрій Бандера. За візерунками цього шматочка я створив великий рушник. Також вишивав синьо-жовті шеврони для українських військових. Присвятив воїнам патріотичний рушник із написом “Слава Україні! Героям Слава!”. Зараз працюю над великим панно з двома гуцулами, що грають на сопілках. Якщо дасть Бог дожити, то хотів би наступного року на своє 85-ліття відкрити ювілейну виставку.
У доробку майстра – понад сотня робіт. Кожна з них унікальна.
– Використовую тільки старовинні орнаменти. Шукаю давні вишивки, які були створені простими людьми в селах, що часто не вміли ні читати, ні писати, зате робили дивовижні речі. Маю унікальне видання 1913 року зі зразками вишивки буковинських майстринь, – каже Михайло Григорович. – У магазинах масово продають готові схеми ікон, картин, рушників. Однак це не народна творчість. А дешева машинна вишивка взагалі нищить ручну роботу. Бо хто захоче купити рушник або сорочку за кілька тисяч гривень, якщо можна за кілька сотень. Боюся, що скоро ручна вишивка стане непотрібною.
Вишиті рушники Михайла Покиданця є майже в усіх чернівецьких музеях, хоругви – у багатьох церквах.
– Є мої роботи і в музеях України, і за кордоном, – запевнив вишивальник. – Донька Наталія, яка проживає в Канаді, передала моє вишите панно з рядками твору Кобзаря музеєві Тараса Шевченка у Торонто. Пишаюся, що ця робота буде в експозиції. Моя вишивка є і на українській арктичній станції “Академік Вернадський”.
“Змушений продати свою “шевченкіану”
Особливо пишається майстер своєю колекцією рушників за творами Тараса Шевченка. Протягом двох років вишивав вечорами та ночами, під час перерв у школі, навіть у неділю після богослужіння в церкві.
– Такої колекції немає ні в Україні, ні, можливо, у світі, – вважає пан Михайло. – Замість запланованих 18 рушників вишив 28. Безліч разів перечитував “Кобзар”, намагаючись відшукати рядки, які можна було б перевести на полотно. Вибрав “Зацвіла у лузі червона калина”, “Ой, чого ти почорніло, зеленеє поле”, “Защебетав соловейко”, “Гомоніла Україна, довго гомоніла”, “Немає кращої країни, немає кращого Дніпра” та інші. Один мій знайомий допоміг зобразити солов’я, який щебече. На своїй дачі він сфотографував цього птаха на мобілку. Мало вийти ювілейне видання “Кобзаря” з моїми рушниками, однак через брак коштів цього не сталося. Тепер змушений продати свою “шевченкіану”, щоби заробити хоча б на полотно та нитки для нових вишивок.
Пан Михайло переніс дві операції на очі, вишиває в окулярах. “Не можу вже без цього заняття, бо вишиваю майже все своє життя. Хоча гроші не заробив, віддавав свої. Маю безліч нагород, та кому вони потрібні, – зізнався з болем. – Дуже переймаюся, що буде далі з моїми роботами. Хотів би віддати їх у музей, але щоб не припадали пилом у фондах. Нехай би виділили окрему кімнату з постійною експозицією моїх вишивок. Бажаю залишити щось добре для людей та міста, де прожив багато років, займався творчістю”.
З досьє ” “
Михайло Покиданець, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслужений майстер народної творчості, лауреат премії імені Георгія Гараса. Народився 6 жовтня 1939 року на Тернопільщині. Закінчив географічний факультет Львівського університету. Навчався у хореографічній школі при Львівському театрі опери та балету. Танцював у ансамблі “Галичина”, знявся у фільмі Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”.
Учитель-методист вищої категорії, відмінник освіти України. Завідує етнографічним музеєм “Дивотвір” Чернівецького ліцею № 9. Займається вишивкою понад пів століття. Має одну з найбільших в Україні колекцій візерунків народної вишивки – понад чотири тисячі, найстаріша з них датована ХVI століттям.
” ”
–>
