21-річний Ратмір Турчанінов народився і виріс у Чернівцях. Юнак все своє життя займається боксом. Паралельно вчить іноземні мови, навчається у двох університетах, займається копірайтингом і громадською діяльністю.
Про успіхи хлопця – далі в матеріалі ” “.
“Батько доклав руку до всього, чим я займаюся”
Ратмір має дві вищі освіти, наразі навчається на магістратурі в ЧНУ імені Ю.Федьковича на кафедрі романської філології та в Національному університеті фізичного виховання та спорту.
“Батько доклав руку до всього, чим я зараз займаюся. З мого народження ми з ним тільки англійською спілкуємося. У нас так всі в сім’ї. Я, тато і сестра спілкуємося між собою лише англійською, а мама – українською. Вона розмовляє українською, але розуміє нас. Тато також намагається розмовляти українською мовою. У боксерській спільноті жартують, що ми спеціально з татом говоримо англійською, щоб нас не розуміли”, – каже боксер.
Ратмір також вивчав іврит і японську мову, відвідував музичну школу, де опанував гру на фортепіано.
“У чотири роки з його ініціативи я почав вчити французьку мову, у сім років опановував італійську, а в десять – німецьку. Всіма цими мовами я вільно розмовляю. Торік я також розпочав вивчати японську мову, адже планував продовжити навчання за кордоном – в Азії. Проте не склалося, адже виїзд для чоловіків у нашій країні зараз заборонений через воєнний стан. Окрім того, в школі я чотири роки вивчав іврит. Проте мови забуваються, якщо ти ними не розмовляєш”, – зазначає спортсмен.
Тато Ратміра також навчався на факультеті іноземних мов ЧНУ, а після розпаду Союзу виїхав до Європи. Як каже хлопець, тато все ж знає більше мов – може розмовляти ще й румунською.
“Це його хобі – вчити мови. Навіть під час відпочинку він вмикає відео в ютубі й дивиться уроки французької мови. Йому це в задоволення”, – зазначає Р. Турчанінов.
Хлопець також займається написанням текстів на замовлення, з чого має найбільше заробітку.
“Спочатку я був контентрайтером. Це людина, яка пише блоги, різні дописи, а потім став копірайтером. Пишу тексти для односторінкових сайтів, інформацію про компанію тощо. Навчався писати їх завдяки практиці. Так потрохи заводив знайомства. Спочатку писав про все, а згодом з’явився замовник, який запропонував готувати тексти англійською для ІТ-компанії. Я погодився і зараз уже адаптувався у сфері ІТ-копірайтингу”, – говорить Ратмір.
Батько й дідусь Ратміра теж були боксерами. У чотири роки хлопець розпочав займатися вільною боротьбою, боксом вже пізніше, але саме цей спорт став головним у його житті. Наразі хлопець здобув звання майстра спорту України.
“Займатися боксом – це наша сімейна традиція. Мій дід і батько були боксерами. Свого часу тато був кандидатом у майстри спорту. Він завжди хотів боксувати на професійному рівні, але, на жаль, не склалося. Тому все вклав у мене. Якби не війна, то вже мав би майстра спорту міжнародного класу, адже норматив для здобуття цього звання виконав. Проте в міністерстві через політичні причини мою перемогу в травні цього року на турнірі “Кубок Ейндховена” в Нідерландах не врахували”, – каже боксер.
“Війна вплинула на розвиток моєї кар’єри”
Для здобуття омріяного звання Ратміру потрібно повторити свої досягнення – виграти міжнародний турнір класу А серед чоловіків еліти, де бере участь щонайменше десять країн.
“Війна сильно вплинула на розвиток моєї кар’єри та й на бокс в Україні загалом. Ми готувалися до війни. Мій двоюрідний брат Юрій Іванович пішов добровольцем на фронт, але загинув на Харківщині. Він також займався боксом, був кандидатом у майстри спорту”, – розповідає спортсмен.
Проте згодом, коли країна оговталася від вторгнення РФ, почали проводити чемпіонати України з боксу, де чернівчанин двічі здобув бронзу.
“Таким чином я увійшов до складу олімпійської збірної й маю змогу їздити на змагання за кордон”, – каже боксер.
Готується поїхати на Олімпіаду
У листопаді в Ратміра знову змагання серед найкращих в Україні боксерів. В разі перемоги він зможе взяти участь у кваліфікації до Олімпійських ігор – 2024 року, які відбудуться у Парижі.
“Якщо здобути призове місце на кваліфікації, можна буде поїхати на Олімпіаду. Я готуюсь до цього дуже серйозно, адже в моїй категорії в Україні багато сильних та досвідчених боксерів”, – говорить Р. Турчанінов.
Боксер також бере участь у всеукраїнських турнірах, як-от, кубку України, який був присвячений героям “Азовсталі” та відбувся на Буковині. Там Ратмір став третім.
“За всю свою кар’єру не маю поразки, яка закінчилася достроково. Жодного разу не падав у нокаут чи нокдаун. Мій бокс – силовий в агресивній манері. Є технічні, що грають другим номером. Натомість я завжди іду вперед й атакую, щоб зламати суперника”, – розповідає спортсмен.
У 2021 році боксер почав виступати на професійному рингу, де здобув дві дострокові перемоги. Проте війна не дала продовжити виступити. Наразі Ратмір хоче кваліфікуватися на Олімпіаду, тому всі зусилля спрямовує в цьому напрямку.
“Через війну промоутерська компанія, з якою я співпрацював, перекваліфікувалася в благодійний фонд. Усі свої сили вони спрямовують на волонтерство. Проте для мене це був новий і водночас цінний досвід – виступ перед глядачами для шоу. Поки що я хочу сфокусуватися саме на олімпійській кар’єрі, проте цікавих пропозицій від промоутерських компаній наразі немає”, – зазначає Ратмір.
У батька Ратміра є власний спортивний клуб “Варяг”. Хлопець інколи допомагає тренувати батькові, але поєднувати власну кар’єру з тренерською, каже, важко.
“Для моєї бакалаврської роботи потрібно було практикувати заняття з боксу для дітей англійською мовою. Зараз юні боксери займаються у звичайних групах, але надалі хотів би розвиватися у цій сфері, адже це цікаво. Проте тренувати і паралельно боксувати виснажливо”, – каже Р. Турчанінов.
“Батько зі мною на всіх змаганнях”
На день у хлопця по два тренування загальною тривалістю близько чотирьох годин. Боксер тренується щодня, окрім неділі.
“У боксі я довіряю тільки своєму татові, який мене знає “від і до”. Він вивчає моїх суперників, слідкує за тренувальним процесом. Батько зі мною на всіх змаганнях, окрім тих, що проводяться за кордоном. Він – майстер своєї справи”, – розповідає хлопець.
Найпам’ятнішими для боксера є турніри за кордоном, адже там він, окрім того, що здобув призові місця, зміг підняти український стяг.
“Усі змагання, де я доходив до фіналу, для мене пам’ятні. Проте турніри в Іспанії та Нідерландах запам’яталися найбільше, адже там ми підняли український прапор. У Нідерландах навіть пролунав наш гімн, адже я здобув золото. Це було потужно – нас усі підтримували та кричали: “Слава Україні!” – каже Ратмір.
Хлопець є головою комітету спорту, туризму та екології Чернівецького молодіжного парламенту, де докладає зусиль для розвитку спорту в місті.
“Нещодавно організували турнір з футболу для волонтерів, де збирали кошти для наших військових”, – каже Р. Турчанінов.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
” ”
–>
