Війна змінила життя українців та поставила їх перед новими викликами. І один з таких викликів – це освіта дітей. Вони змушені годинами сидіти в укриттях, вчитися дистанційно, багато хто має додаткове навантаження, бо вчиться одразу у двох країнах.
Якими є основні проблеми навчання під час війни та як можна їх розв’язати, розповіла для РБК-Україна директор дистанційної школи “Атмосферна школа” Тетяна Серебрянська.
Проблема перша: надмірна завантаженість учнів
Пропозиції зменшити навантаження у школах виникали й раніше. З початком війни ця тема стала особливо актуальною. Велика кількість предметів і час, який потрібен для їх вивчення, погано впливають на фізичний та психічний стан дітей.
По суті, це додаткове джерело стресу. Саме тому Міністерство освіти та науки України хоче розв’язати дану проблему, зменшивши кількість предметів у шкільній програмі.
“В жодній країні світу учні не вивчають 17 предметів одночасно, бо подужати їх просто неможливо. Велика кількість предметів нівелює таланти й креативний потенціал дитини. У неї просто немає часу, щоб їх проявити. В Україні й досі діє застаріла радянська система, яка готувала інженерні кадри для роботи на фабриках та заводах. Учнів і досі підтягують до загального середнього рівня, не даючи можливості розвиватись у тій темі, яка їм цікава”, – каже Серебрянська.
Вона навела також досвід інших країн, де діти не вчать усі науки підряд і мають можливість вибору.
“Якщо ж взяти закордонний досвід: там діти вивчають 6-8 предметів. Профільні предмети їм рекомендує школа: це фізика, математика, хімія… А кілька предметів діти обирають самостійно. Це, так звані, розвантажувальні предмети – історія або мистецтво. Завдяки цьому вдається уникнути перевантажень, і забезпечується гармонійний розвиток дитини.
Проблема друга: індивідуальна освітня траєкторія навчання
Учням, які навчаються онлайн, тому що разом з батьками виїхали за кордон, або є внутрішньо переміщеними особами, школи досить часто пропонують індивідуальну освітню траєкторію навчання.
По суті, це персональний шлях розвитку здібностей дитини. Але знову ж таки, ускладнена шкільна програма, не дозволяє учню ефективно скористатися цією можливістю.
“Про яку індивідуальну освітню траєкторію може йти мова, коли дитині потрібно вивчити фізику, прочитати параграф з біології, написати домашку з історії? Перш ніж запроваджувати цей навчальний підхід, спочатку треба спростити навчальну програму. Дати дітям можливість самостійно обирати предмети, які їх цікавлять. Формувати класи з гуманітарним напрямком, або з поглибленим вивченням точних наук. Тож реалізувати індивідуальну освітню траєкторію на практиці можливо тільки після реформування шкільної програми”, – підкреслює експерт.
Проблема третя: потреба у нових предметах
В умовах війни з’явилася потреба у нових предметах. Наприклад, учні мають знати, як поводитись під час обстрілу та вміти надавати першу невідкладну допомогу. Суттєвого перероблення та вдосконалення потребує курс “Захисту України”, адже з початком війни частина матеріалу стала не актуальною.
“Сьогодні дітям потрібно давати знання, які можуть врятувати їм життя. Вже зараз їм треба прокачувати медичні скіли. Військові експерти кажуть, що на розмінування території України потрібно 70 років. Тож діти мають знати, як виглядає міна і що робити, коли отримав травму від вибуху. Також потрібна патріотична підготовка. Після закінчення війни молодому поколінню доведеться жити в нових реаліях, поруч з агресивним сусідом. Тому актуальними будуть предмети з вивчення робототехніки, керування дронами та програмування”, – вважає Серебрянська.
Проблема четверта: перезарахування оцінок
Наразі за кордоном перебувають близько 500 тис. дітей шкільного віку, які навчаються в закладах загальної середньої освіти. У перший рік війни школярам доводилось проходити дві програми одночасно – закордонну та українську.
Щоб зменшити навантаження Міністерство освіти та науки України дозволило батькам обирати лише навчання у закордонній школі. Правда, школярам, які навчаються за кордоном, необхідно вивчати “Український компонент” – це історія України, українська мова та література.
“Минулого року у сфері освіти виникало багато питань, на які не було відповідей. Справжнім джерелом конфліктів стала система переведення балів з закордонних атестатів до українських. До речі таблиці переведення балів з різних західних систем в українську 12-бальну немає й досі. МОН пропонує закладам освіти здійснювати цей процес на власний розсуд. Тож не дивно, що виникають конфліктні ситуації. У методичних рекомендаціях МОН педагогам радять підходити до кожного випадку індивідуально. Тож, якщо школа налаштована допомогти – перезарахування оцінок не буде проблемою”, – розповіла педагог.
Проблема п’ята: спричинені війною психологічні травми
Понад 75 відсотків українських дітей внаслідок війни зазнали значних психологічних травм. Кожна п’ята дитина має порушення сну, а в кожної десятої спостерігається погіршення пам’яті. Що стосується учнів – у 41% дітей з’явилися дратівливість та апатія, а 39% стали байдужими до навчання.
“Травматичний досвід сьогодні мають практично всі українські діти. Незалежно де вони перебувають – в Україні, чи за кордоном. Навіть якщо дитина не була свідком обстрілів чи насильства, вона легко зчитує переживання батьків, її лякають повітряні тривоги та напруга, яка буквально висить у повітрі. А тут ще й вчитися треба. Тож дітям вкрай необхідна психологічна підтримка батьків”, – пояснює Серебрянська.
Вона дала декілька порад, як зменшити вплив війни на дітей.
“Що можу порадити? Найголовніше – подбайте про безпеку дитини. Якщо дитина навчається не дистанційно вдома, а офлайн – перевірте наявність в школі укриття. Завжди будьте на зв’язку: ви маєте точно знати, де ваша дитина перебуває наразі. Фільтруйте інформацію про жертви й втрати, які отримує дитина. Це зменшить страх і тривожність. Більше часу проводьте разом. Спілкуйтесь на далекі від війни теми. Якщо бачите, що дитина закрилась у собі – зверніться до психолога”, – радить експерт.
” ”
–>
