Сержант Юрій Вовкун із позивним “Німець” після поранення і тривалого лікування продовжує службу в Чернівецькому районному ТЦК та СП.
Про це повідомляє служба зв’язків із громадськістю Чернівецького ОТЦК та СП, передає molbuk.ua
У лютому 2022 року чоловік без жодних сумнівів залишив роботу в Німеччині і відправився на передову у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади командиром танка.
“Кажуть, танкісти міцніші за танки. Та нам прийшлося пройти такі бої, де не витримували ні машини, ні люди”, – згадує боєць.
Численні бої на різних напрямах фронту були запеклими і виснажливими, тривали по 4-5 діб. Та попри все, розповідає Юрій, вдавалося успішно бити ворога, завдаючи йому неабияких втрат. Загалом бойових виходів і знищених цілей було стільки, що ніхто й не рахував.
Військовий показує відео влучання у вежу біля Лисичанська, яка мала важливе значення. Пригадує, як опісля його вітали та обіймали побратими, хвалили командири, бо кілька місяців це не вдалося нікому. Тоді ж ціль була вражена, щойно Юрій прибув на нові позиції.
“Як командир танка я повинен був вміти все: відстрілятися за навідника, керувати машиною за механіка-водія, а головне – відповідати за людей і техніку. Екіпаж завжди працював відмінно, злагоджено. Не раз траплялося, що тільки зробили постріли, від’їхали, і вже за лічені хвилини в те місце прилітало. Та щастило не завжди – з трьох машин по кожній були влучання”, – розповідає захисник.
На третій машині вдалося зробити лише два бойові виїзди. Юрій пригадує момент, коли 42 тонни броні від влучання кинуло й розвернуло. Чоловік зізнається: думав – то кінець. Машину довелося покинути і рятувати людей. Отримавши сам контузію, виносив на плечах навідника. У нього була важка травма, втратив око, але вижив.
“Під час сильних обстрілів поблизу Бахмута деякі дні нагадували пекло, були втрати. Сам я тоді отримав осколкове поранення, після чого видалили нирку”, – каже Юрій Вовкун.
Показуючи в телефоні фото з побратимами, Юрій зауважує, що одного з них вже немає, інший поранений.
Наслідки контузій і всього пережитого не дають чоловікові спати щоночі. А вдень, будучи вже військовослужбовцем роти охорони ТЦК, як і інші вояки, під час оповіщення у відповідь на звернення виконати обов’язок нерідко чує від земляків образи. Каже, якби люди в Чернівцях знали, що таке війна, то не ставилися би так до військових.
Що би не траплялося в житті, Юрій має надійну підтримку родини. Нагород за час служби “Німець” не отримував, втім вдячний Богу, що залишився живим.
“Якби міг повернутися в лютий 22-го і знав, що чекає, все одно знову пройшов би цей шлях. Бо треба захищати Батьківщину і наших рідних. Коли згадую очі хлопців, із якими служив, і тих, кого вже немає, все, що разом пройшли, хотів би бути лише там, із ними”, – розмірковує захисник.
Читайте також: Щоби твоє місто не стало руїною: буковинців закликають до лав ЗСУ
” ”
–>
