Наприкінці березня на Кельменеччині виявили збитого машиною кота, який був значно більших розмірів, ніж його свійські родичі. З’ясувалося – це лісовий кіт, занесений до Червоної книги України.
А вночі на початку квітня чернівчанка на вулиці Надрічній у Чернівцях натрапила на тварину, яка їй видалася схожою на маленького крокодила.
Також кілька тижнів тому очевидці сфотографували на Новоселиччині рожевого пелікана, який занесений до Червоної книги України. На території України цей птах – сезонний мігрант. То що ж він “забув” на Буковині?..
Про що можуть свідчити такі незвичайні знахідки на теренах області? Які види червонокнижних тварин у нас зникли, а чисельність інших, навпаки, зросла?
Про це спілкуємося з фахівцем із орнітології та охорони природи, кандидатом біологічних наук Ігорем Скільським, йдеться у публікації .
Через греблі осетрові не можуть потрапити в Дністер
“Лісові коти водяться у передгір’ї, частково у горах. Був період, коли біля села Ропча на Сторожинеччині було поселення диких котів. Там із десяток їх постріляли браконьєри. Місцями лісовий кіт трапляється у районі Хотинської височини, як-от ця особина, на яку наткнулися наприкінці березня. Кілька років тому вперше натрапили взимку на сліди цієї тварини поблизу Дністровського водосховища. Вочевидь, лісовий кіт розширив територію свого мешкання. Навіть неподалік Чернівців він траплявся. До прикладу, у Садгірському лісництві кота зафіксували на фотопастку. Зазняли його вночі біля нори борсука. Лісовий кіт є у всіх виданнях Червоної книги України”, – каже І. Скільський.
А ось цей “маленький крокодил”, якого побачили вночі у Чернівцях, – гребінчастий тритон, і він також став червонокнижним видом.
“Він уперше увійде до наступного, четвертого видання Червоної книги України. Зимують ці тритони на суші, а прямують до водойми навесні для розмноження. Це найбільший із наших тритонів, належить до хвостатих земноводних. До них також належить вогняна або плямиста саламандра, яка водиться в Карпатах. На Буковині він зустрічається на рівнинах, передгір’ї, у долинах річок”.
Фото: Назар Смірнов
Збільшення або зменшення чисельності тих чи інших рідкісних видів пов’язане з різними факторами. Це може бути зміна клімату або діяльність людини.
“В Україні є кілька видів осетрових риб: білуга, севрюга, шип, осетер азово-чорноморський та стерлядь. Усі вони занесені до всіх світових червоних списків та книг і перебувають під загрозою зникнення. Напевне, найкраща ситуація зі стерляддю, яка є в нас у Дністрі і Дністровському водосховищі. Вона єдина з осетрових риб, яка весь час живе у прісній воді. Інші заходять у прісні водойми лише для розмноження. Відклали ікру – і назад у Чорне та Азовське моря. Так було раніше. Зараз же Дністер перегороджений греблями: Дністровською в Україні та Дубоссарською у Молдові. Це основна причина, чому ці риби в нас майже зникли. Я вже не говорю про те, що їх постійно виловлюють браконьєри. Щодо стерляді, то завдяки тому, що вона мешкає в прісній воді і до її охорони привернута значна увага, їй вдалося поки що вижити”, – зауважує Ігор Скільський.
Фото: Назар Смірнов
Сліпаків недолюблюють дачники
А от якими червонокнижними тваринами багата Буковина, так це кажанами. Їх у нас аж 26 видів (загалом в Україні їх налічується 28).
“Кажани селяться у різних місцях: печерах, дуплах дерев, на горищах будинків. Також є у нас перелітні кажани, які, як птахи, на зиму відлітають на південь, а навесні повертаються”, – каже фахівець.
Фото: Мирослав Атаманюк
Дещо зросла чисельність чорних лелек на Буковині. Якщо їхніх близьких родичів – білих лелек, або чорногузів – в достатку, то чорних виявили лише 15 пар. Це переважно передгір’я, район Хотинської височини. Ці лелеки люблять вити гнізда переважно на дубах, розповідає Ігор Скільський.
Зрідка трапляються в області і рожеві пелікани. Щоправда, вони тут “проїздом”.
“Нещодавно люди бачили у селі на Новоселиччині рожевого пелікана. Таке трапляється дуже рідко – раз на пів століття. На Буковині це третя така знахідка. Птах просто залетів сюди у період міграції. Його рідні місця – дельта Дунаю”, – пояснює співрозмовник.
Фото: Назар Смірнов
А от деяких червонокнижних тварин люди не надто люблять, бо вони водночас є сільськогосподарськими шкідниками.
“Буковинський сліпак – це мешканець Східного Передкарпаття. У світі він зустрічається лише південніше Чернівців: колишні Герцаївський, Глибоцький, частково Сторожинецький та Кіцманський райони, а також прилегла ділянка Румунії. Подекуди його чисельність велика, як-от, у деяких селах на Сторожинеччині. Та оскільки більше ніде у світі цей сліпак не мешкає, він занесений до всіх видань Червоної книги та підлягає суворій охороні. Хоча дачники його не долюблюють, бо це гризун, який поїдає підземні частини різних рослин, у тому числі сільськогосподарських – картоплі, моркви. Взимку він не спить, а веде активний спосіб життя. З осені робить комори, накопичує запаси”, – провадить науковець.
Фото: Олексій Тітов
Якщо пощастить, можна зустріти в наших лісах і бурого ведмедя.
“Колись цю тварину виявляли навіть поблизу Чернівців. Щоправда, це було більше ста років тому. Зараз він поширений переважно в горах. Зараз на Буковині ведмедів можна порахувати на пальцях: 31-33 особини. Їх стає менше, адже ведмідь харчується переважно рослинною їжею. І щоби прогодуватися, потребує обширної території, де можна поласувати чорницею, малиною, буковими горішками. Та люди нещадно вирубують ліси і ведмедям не вистачає їжі”, – каже Ігор Скільський.
“Людина відновила те, що знищила”
Один із небагатьох випадків, коли діяльність людини позитивно вплинула на природу, – відновлення популяції зубрів. Це тварини, занесені до всіх природоохоронних червоних списків – світу, Європи, України.
“Зубр колись траплявся на Буковині в багатьох місцях, особливо в горах. Та потім був майже винищений. Лише близько ста років тому людство усвідомило, що накоїло, і взялося відновлювати популяцію. Це частково вдалося. Усі зубри, які є зараз на світі – понад 8,5 тисяч – стартували колись із останніх на землі кількох десятків особин (тих, що збереглися на волі та в зоопарках). Взялися їх відновлювати і на Буковині. У 1995 році їх в області було 226. Зараз менше, але все ж є, – близько 40.
Часом клімат теж стає визначальним. До прикладу, через теплі зими в області тепер – справжнє засилля лебедів.
“Лебедям та іншим водоплавним птахам теплі зими на користь. Не треба кудись далеко летіти, маса відкритої води з їжею. То зараз на рівнині на кожному ставку гніздиться як мінімум одна пара лебедів”, – зауважує дослідник.
Щоби захистити природу, людям насамперед треба її не нищити, наголошує Ігор Скільський.
“Восени під час міграції розпочинається полювання на качок. А поряд із ними пролітають чимало хижих птахів, з яких 70-80 відсотків видів – червонокнижні. І от летить якийсь підорлик, а мисливець його – бах! – і встрелив. Подивився, що то не качка, і викинув. І нащо встрелив..?” – розмірковує зоолог.
До теми
У списку – триста видів
Наразі Ігор Скільський з колегами працює над окремими нарисами до четвертого видання Червоної книги України, а також посилено готуємо до друку Червону книгу Чернівецької області (тваринний світ).
“Ми з колегами працюємо над Червоною книгою Буковини. Йдеться лише про тих представників флори та фауни, які можна побачити в межах області і занесені до Червоної книги України, або є регіонально рідкісними. До списку буде внесено 300 видів. Із них 200 видів – ті, які в Червоній книзі України, але водяться або водилися на території Буковини. Ще сотня – ті тварини, яких потрібно охороняти на регіональному рівні, – розповідає Ігор Скільський. – Якщо облрада затвердить список цих ста тварин, яких потрібно охороняти, це буде підставою, наприклад, для створення заповідних об’єктів місцевого значення”.
