Чернівчанину Артему Рибаку 13 років, проте вже зараз він демонструє технічний і красивий футбол – накручує по кілька суперників за один раз. Свій футбольний шлях хлопець розпочав у шість років у школі чернівецької “Буковини”.
“Артем, щойно почав ходити, потягнувся до м’яча. Це, напевне, гени, адже я все життя граю в футбол. У шість років я відвів його у футбольну школу чернівецької “Буковини”. Він дуже добре себе зарекомендував, сильно виділявся на фоні інших. Їхня команда постійно вигравала різні турніри”, – говорить батько юного футболіста Сергій Рибак.
Те, що Артем талановитий, видно одразу. Цьому, ймовірно, посприяла генетика, адже його тато грав за “Буковину” та різні аматорські клуби. Також проявив себе у футзалі, в якому став срібним призером Екстраліги, граючи за хмельницький “Спортлідер+”.
Батько хлопця каже, що футбольні уміння Артема одразу помітили гранди українського футболу.
“Його, звісно, помітили. Запрошували і в київське “Динамо”, і в донецький “Шахтар”. Проте ми обрали другий варіант. У донеччан набагато кращі умови, тренувальна база. Ми й у структурі киян побували, Артем зіграв навіть один турнір, проте для розвитку футболіста в “Шахтарі” все набагато краще. Артем у донецькому клубі грав зі старшими – дітьми 2009 року народження. Поки він був у “Шахтарі”, нас усе влаштовувало. Ми нікуди й не планували їхати. Їхня база знаходиться у Щасливому, що неподалік аеропорту “Бориспіль”, – говорить С. Рибак.
Артем Рибак (ліворуч) разом із колишніми футболістами “Шахтаря” Марлосом та Марлоном
“Це була його дитяча мрія – потрапити в “Барселону”
Переїзду в Каталонію транзитом через Німеччину посприяла війна.
“Почалася повномасштабна війна. Росіяни серйозно бомбили аеропорт, який знаходився неподалік Щасливого. З Артемом була його мама Юлія. Окрім Артема, в “Шахтарі” грали ще кілька юних футболістів з Буковини. Зранку 24 лютого ми з батьками поїхали їх забирати додому. Буквально одразу Артем поїхав за кордон, до Німеччини”, – розповідає пан Сергій.
Артем дуже зрадів, коли почув, що ним цікавиться каталонська “Барселона”, адже грати за цей клуб – його мрія. Проте плани на гравця мала також берлінська “Герта”.
“У Німеччині – наші знайомі, які давно там працюють. Також там знаходився агент, який допоміг Артему потрапити в “Герту”. Він там побув місяць. Німці дуже наполягали на тому, щоб залишився, але в нас вже була пропозиція від каталонського клубу. Це була його дитяча мрія – потрапити в “Барселону”, – каже батько футболіста.
За пів року вивчив іспанську
Сам Артем розповідає, що спершу в Іспанії було важко, адже не розумів мови. Допомагав спілкуватися хлопцеві ще один український талант Родіон Калашніков. Специфіка перебування в “Барселоні” ще й у тому, що там в пошані каталонська мова, а не іспанська. Артем другу вивчив, тепер узявся за вивчення першої.
“Коли я тільки приїхав, було складно, тому Родіон мені допомагав: перекладав, що казав тренер, допомагав адаптуватися. Зараз я вже вільно розмовляю іспанською мовою, а також вивчаю каталонську. Було трошки складно, але я завжди перебував у колі іспанців, тому за шість місяців зміг вивчити мову”, – каже Артем Рибак.
Футболіст підписав із каталонським клубом контракт на три роки. За умовами договору йому виплачують стипендію.
Артем каже, що грає на позиції атакувального півзахисника. Його найулюбленіший гравець – легенда футболу Ліонель Мессі. Рибак схожий з ним своєю лівою ногою та неймовірним дриблінгом. Завдяки перебуванню в структурі такого клубу, буковинець зміг побачити зірок каталонців.
“До нас в академію приходили гравці основного складу “Барселони”: Рафінья Алькантара, Роберт Левандовські, Гаві, Серхіо Бускетс, коли він ще грав за каталонців. У Бускетса в академії тренується його син, тільки він молодший за віком. Він приїжджав на базу, ми побачили Серхіо і підійшли привітатися”, – зазначає юний талант.
Артем каже, що рівень футболу в Іспанії набагато вищий, а умови для розвитку – кращі.
“У нас дуже велика база – багато натуральних полів. Ми поки що тренуємося на штучному полі, а перша команда – на натуральному газоні. Загалом у Ла Масії (так називають академію “Барселони” – авт.) понад 12 футбольних полів. Умови набагато кращі, ніж в “Шахтарі”, але, кажуть, що в Донецьку (тепер місто окуповане росіянами – авт.) була дуже крута база. Також в Іспанії всі технічні, а тренер дає багато тактичних завдань”, – розповідає А. Рибак.
Артем одразу влився в клуб і почав приносити користь команді. Минулого сезону він зіграв 14 матчів, в яких забив десять м’ячів та віддав сім результативних передач.
“На жаль, я пропустив 9-10 ігор, адже не було дозвільних документів. Хоч і в Україні я грав зі старшими за віком футболістами, але тут зовсім інший, вищий, рівень”, – говорить юний талант.
За весь період в Іспанії Артем виграв чотири трофеї.
“У нас була перемога на турнірі в Дубаї, торік виграли чемпіонат Іспанії. Також здобули два місцевих кубки”, – каже футболіст.
Іспанські вболівальники вже вбачають у ньому нового Шевченка – класичне порівняння для українських бомбардирів, які тільки починають заявляти про себе світові. Іспанські журналісти пишуть схвальні відгуки про молодого таланта.
“Це громадянин України. Він прибув до Барселони кілька місяців тому, тікаючи від війни, від якої страждає його країна. Прийшовши з “Шахтаря”, Рибак уже і в нас показує, що має великий талант. Гол є гарним доказом цього”, – написав відомий журналіст у мережі “Х” Альберт Роже з Relevo ще на початку кар’єри буковинця в Іспанії.
Uno de los primeros goles de Artem Rybak con la camiseta del Barça. De nacionalidad ucraniana, llegó hace unos meses a Barcelona, huyendo de la guerra que sufre su país. Procedente del Shakhtar, ya está demostrando que tiene mucho talento. El gol es un buen ejemplo #FCBMasia pic.twitter.com/09kOFunAY4— Albert Rogé (@albert_roge) December 21, 2022
В Артема попереду дуже нелегкий шлях, проте буковинець мріє грати за збірну України та хоче здобути “Золотий м’яч”.
“Хочу стати великим футболістом і виграти “Золотий м’яч”. Грати тільки за “Барселону” і збірну України”, – говорить футбольний талант.
“Це наша спільна мрія, – додає батько Артема. – Тільки я кажу, щоб він виграв щонайменше три золоті нагороди. В Україні вже по одному м’ячу вигравали – Олег Блохін, Ігор Бєланов та Андрій Шевченко. Тому треба три – один для себе і по одному – для мене й мами”.
” ”
–>
