Моя сусідка все життя працювала на державній роботі. Рік тому вийшла на пенсію. Пенсія – близько шести тисяч. Спочатку їй здавалося, що цього буде достатньо. Утім, цих грошей аж ніяк не вистачало на все необхідне.
Про це йдеться у публікації ” ” від 17 серпня, пише molbuk.ua
“Мені жодна робота так не подобалася”
Звернула увагу на оголошення про пошук прибиральниці. Магазин знаходиться в центрі міста. Зарплатня – 5000 гривень на місяць. Прийшла, прибрала, пішла. Щоправда, щодня. Магазин – із продажу всілякої техніки. Все чистеньке, новеньке, відмивати особливо не треба нічого.
Сусідка влаштувалася туди і дуже задоволена.
“Мені жодна робота так не подобалася, – зізнається. – Не треба нерви витрачати, немає такої відповідальності, як на моїй попередній роботі. Під руки ніхто не дивиться, не вказує, як і що робити. Працівники молоді, приємні, веселі. Кавою, печивом пригостять. Ввімкнула собі в навушниках музику або новини – і працюю, нічим не заморочуюся. Єдине, що така праця не вважається престижною. Але я задоволена. Прийшла, помахала віником-шваброю, пилюку протерла і пішла.
Є, щоправда, й не такі вдалі варіанти. Наприклад, мені пропонували роботу прибиральниці у супермаркеті, де щодня купа людей, причому від восьмої ранку до восьмої вечора. І це – за 8000 гривень на місяць. На таке я не погодилася, бо здоров’я не дозволяє працювати увесь день”.
Нещодавно сусідці терміново довелося поїхати за кордон провідати дітей з онуками. І вона попросила мене її замінити на три дні.
“Це пів години на день, нічого складного немає”, – вмовляла вона мене.
Сусідка – добра жінка, і стільки разів вона мене виручала, що я не змогла їй відмовити.
Навіть вдома так старанно не прибирала
Вона привела мене в магазин, познайомила з працівниками, показала, що і як робити. Наступного дня я вже прийшла сама. Одягнула рукавички – і вйо до праці. Насамперед очистила всі смітники, яких у магазині чимало. Потім взялася за віник. Дуже боялася, щоби не зачепити нічого з товару або не розбити скло. Намагалася працювати на совість, не обминала жодного куточка. Навіть жартувала подумки, що вдома так старанно не прибираю.
У найдальшому кутку знайшла п’ять металевих гривень і відразу поклала на стіл працівників.
Потім взялася за швабру. Вона мені виявилася незручною. Через це страх щось розбити ще більше посилився, а темп прибирання уповільнився. Охоронець та працівники поглядали за моїми діями.
Далі протерла пилюку на поличках, столах та підвіконнях. Прибравши коридор, залу для відвідувачів, підсобні кімнати працівників, узялася за вбиральню. Загалом нічого складного. Велика кількість мийних засобів, ганчірок та інших приладь максимально спростили роботу. Зайняло це все близько години.
Сподобалося, що справді ніхто не дивився під руки й не вказував, що робити. Не було зауважень на кшталт “тут недостатньо прибрано, переробіть”.
Наступного дня був вихідний, тож взяла з собою п’ятирічну доньку. Поки мала малювала у компанії охоронця, взялася до роботи. Цього разу пішло швидше.
На третій день спіймала себе на думці, що мені ця робота навіть починає подобатися. Усе ж таки приємно відчувати, що ти хоч десь наводиш лад. Єдине, трохи почувалася ніяково, коли заходили відвідувачі. “Тільки б ніхто зі знайомих не побачив”, – спочатку переймалася. А врешті стало байдуже.
Тим часом моя родичка в Києві теж почала підробляти прибиранням. За фахом вона – педагогиня. Працювала методисткою у дитсадку, пізніше – у приватній школі, де займалася з дошкільнятами та учнями молодших класів. Зараз родичці 66 років, і вона зізнається, що сил на заняття з дітками дедалі менше.
“Знайшла собі на літо підробіток – треба раз на тиждень провести “генеральне” прибирання шести невеличких кіосків. Вікна, підлогу помити, пилюку позмітати, – розповідає. – Спочатку мені пропонували за це 5000, але я сказала, що за такі гроші не працюватиму, то зараз мені платять 6500. І то я хочу ще 500 гривень попросити надбавки, адже працюю старанно. Одного дня прибираю три кіоски, наступного – ще три, так мені легше. Це займає шість годин на тиждень. Робота чистенька, тепленька. Це непогана надбавка до моєї тритисячної пенсії. А взяти таких два-три прибирання в різних точках – і це вже повноцінна зарплатня. Я тепер думаю, чи повертатися восени до школи, чи залишатися прибирати. І починаю схилятися до другого варіанту”.
На чернівецьких сайтах я знайшла десятки оголошень із пошуком на роботу прибиральниці. Пропонують різні умови: хтось – на повний робочий день, але через добу, інші – на часткову зайнятість. Дехто навіть вимагає досвіду роботи один-два роки. Часом вказують, що це праця “для студентів та кандидатів від 45 років”. Зрідка пропонують офіційне працевлаштування.
Оплата – залежно від кількості робочих годин та обов’язків. До прикладу, прибиральниці у мініготелі з частковою зайнятістю пропонують 4500-7500 грнміс; у заклад харчування із повною зайнятістю – 9500 – 10500 грнміс.
Що ж, тепер принаймні я маю запасний варіант на випадок, якщо залишуся без роботи, або на старості не вистачатиме пенсії на прожиття.
” ”
–>
