Василь Ісар, який колись працював в ОДА, знає економіку та історію, зараз малює картини. Пану Василеві 70 років, проте він невтомно працює заради перемоги – виготовляє ножі нашим військовим.
Читайте також: “Це врятує життя воїнів”: у Чернівцях ліцей подарував дрон військовим
“Ніж на війні – найпотрібніша річ. Хлопці, окрім того, що використовують їх у ближніх боях, мають ще й потрібну річ для побуту – відкривають консерви, коробки з патронами, щось нарізають. У ножі концентрується все – і гарне, і корисне, і естетичне. Любов до металу в мене сформувалася під впливом “металічної” музики, яку я люблю. Ви собі не можете уявити, яке колосальне задоволення я отримую, коли беру заготовку, грію її, починаю з неї формувати те, з чого має вийти ніж. Метал гарячий, але коли ти його гартуєш, навіть не думаєш, що можеш обпекти руки”, – розповідає пан Василь.
“Бартки – це теж моя любов”
Вироби з металу чоловік виготовляє вже 15 років. А від початку війни зробив понад триста ножів для ЗСУ.
Окрім таких ножів, пан Василь робить ще бартки та тичкові ножі.
“Бартки – це теж моя любов. У них є дуже багато буковинського. Командир мого друга Віталія Ковальчука, військового 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”, має позивний Вікінг. Я йому виготовив бойову бартку з шипом. Він з нею ходить постійно, дуже гонорово. Це суто скандинавський варіант форми бартки – бойова сокира. Наші – більше пристосовані до побуту”, – зазначає майстер.
Пан Василь мріє, щоб на параді перемоги в Києві військові з бригади “Едельвейс” пройшлися з його бартками.
“Я мрію зробити ще одну бартку для нашої бригади “Едельвейс”, адже на їхньому шевроні позаду квітки є ще дві бартки. І щоб вони з тими бартками пройшлися на параді перемоги Хрещатиком. Сподіваюся, це буде скоро”, – говорить Василь Ісар.
Розпочав робити ножі пан Василь на другий день війни, коли отримав повідомлення Віталія Ковальчука про потребу в ножах.
“25 лютого він написав мені: “Васильович, можна пару робочих ножиків?”. Я відповів: “Без проблем”. Потім хлопці мені надсилали фото з ножами і казали, що вони вже освячені, тобто були в бою. Так все й розпочалося”, – згадує майстер.
Ножі пана Василя не раз рятували життя нашим воїнам.
“Один з моїх друзів, який також зараз воює, розповів історію, як вони ходили на диверсію проти ворога. Перед тим, як він повертався на передову, я йому дав невеликий ніж, із лезом десь десять сантиметрів. Він спочатку не хотів його брати, але все ж я впросив. Коли вони зайшли в російські окопи, на нього зверху наскочив росіянин, збив з ніг, вибив автомат. Він думав, що загине, але якось дотягнувся до того ножика, вбив ворога і врятувався. Потім мені каже: “Я за ваше здоров’я буду молитися завжди”, – розповідає чоловік.
Ножі робить з гільзи російського “Граду”
Як розповідає пан Василь, хороший ніж може вийти лише зі сталі, а постачають йому цю сталь наші військові, які підбили техніку окупантів.
“З матеріалами люди допомагають, у багатьох випадках йдуть назустріч – приносять дерево. Саму сталь беру з ресор російських “КамАЗів”, підбитих нашою “десяткою”. Також роблю з підшипників, де унікальна сталь ШХ-15. Один хлопчик мені приніс цілу торбину таких підшипників за те, що я його татові ніж дав. Це як золото для мене. Також виготовляю з гільзи снаряда до реактивної системи залпового вогню БМ-21 “Град”. Я вже з нього багато ножів зробив, сталь хороша. З однієї гільзи виходить 25-30 ножів, якщо не більше”, – каже Василь Ісар.
“Щоб зробити хороший ніж, треба тиждень”
Процес виготовлення ножів тривалий та складний.
“Спочатку треба зробити заготовки, викувати, відслюсарити. Після того загартувати, зробити рукі’я. Це не конвеєр, тут все виконується послідовно. Щоб зробити хороший ніж, треба, щонайменше, тиждень”, – говорить пан Василь.
Василь Ісар також спілкується із відомим японським творцем ножів Кіку Мацудою, з якими познайомився в інтернеті. Японець багато разів запрошував Василя Ісара до себе, а також сам хотів приїхати на полювання.
“У більшості випадків спілкуємося з ним про ножі. Мені важко, але завдяки онлайн-перекладачу листуємося англійською. Він публікував свої ролики на ютуб-каналі, і я написав йому, що теж роблю ножі. Деколи запитує, що у нас тут, запрошує до себе. До того ж цікавився, чи є у нас ведмеді, бо хотів би піти на полювання. Це майстер з великої букви, прекрасний дизайнер, який робить унікальні ножі. У нього твердість ножа може сягати до 75 одиниць за шкалою Рокквела. До прикладу, якщо ніж має твердість хоча б 60 одиниць, він ріже скло, – говорить В. Ісар. – Він не визнає жодних новітніх технологій, а робить усе сам. Я запитую в нього: “Кіку, ти такі дорогі ножі робиш, а чому не поставиш собі хоча б шліфувальний верстат?”. Він сміється і відповідає: “Я маю очі та руки – це мої верстати”. Так само і я. Своїм прикладом хочу показати, що людина навіть у такому віці може допомагати війську”.
” ”
–>
