Віктор Ферлієвич загинув 26 травня 2018 року, після підриву БМП на фугасі під час маневрування, потрапивши у ворожу засідку, патрулюючи ділянки між опорними пунктами на Горлівському напрямку в Донецькій області.
Читайте також: Завжди намагався допомогти ділом чи порадою: що відомо про загиблого полковника ЗСУ Василя Телегуза
Віктор Васильович Ферлієвич народився 26 серпня 1994 року в селі Конятин Путильського району (нині Вижницького, Конятинської територіальної громади) Чернівецької області. Закінчивши школу в рідному селі, навчався в Кіцманському технікумі Подільського державного аграрно-технічного університету та у 2013 році отримав фах ветеринарного лікаря.
4 грудня того ж року вступив на військову службу до лав Збройних Сил України за контрактом. На фронті з самого початку бойових дій на Донбасі. Служив старшим солдатом, механіком-водієм БМП 1-го взводу 1-ї роти 1-го механізованого батальйону військової частини А-0998 24-ї окремої механізованої бригади. На початку року одружився, дружина теж служила офіцером-психологом 24-ї окремої механізованої бригади. Разом з побратимами пройшов важкий бойовий шлях, складні випробовування, проте завжди залишався оптимістом, був кмітливим та доброзичливим.
Загинув 26 травня 2018 року, після підриву БМП на фугасі під час маневрування, потрапивши у ворожу засідку, патрулюючи ділянки між опорними пунктами на Горлівському напрямку в Донецькій області. 29 травня кортеж із загиблим воїном-Героєм навколішки зустріли в Атаках земляки.
Попрощалися з Віктором Ферлієвичем у Чернівцях на Центральній площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку. 30 травня 2018 року з військовими почестями поховали молодого Героя на кладовищі в рідному селі Конятин.
Указом Президента України № 239/2018 від 23 серпня 2018 року, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, Віктор Ферлієвич нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
У воїна залишилися охоплені невимовним болем та тугою батьки: Василь Гаврилович, Олена Михайлівна, дружина, старший брат Юрій, який теж захищав рідну землю та загинув у серпні 2022 року. Надзвичайно велика втрата для друзів, односельчан, громади, які пам’ятатимуть Віктора, як молодого, життєрадісного, активного та жвавого, готового завжди допомогти, який любив побратимів, свою роботу, рідні гори та понад усе Україну.
” ”
–>
