Вчителька української мови Ніна Роскрут пропрацювала у школі 57 років. У Хотинській школі Ніна Платонівна працювала майже пів століття. Виховала не одне покоління і навіть вчила онуків своїх учнів. Вона рекордсменка серед учителів своєї школи, адже пропрацювала тут 51 рік. Також Ніна Платонівна заслужена вчителька України та почесна жителька Хотина. І хоч зараз вже на пенсії, але й досі продовжує навчати учнів – готує їх до складання мультипредметного тесту.
Про це йдеться у публікації ” “.
Днями вчителька святкувала свій 80-ий день народження. Лише два роки тому вона пішла на пенсію.
“Я працювала у школі до 78 років. Змушена була піти після того, які важко перехворіла на коронавірус. На той момент викладала у шостих та одинадцятих класах, і батьки випускників просили, щоб я їх не залишала, а готувала до ЗНО. Тому погодилася, – каже Ніна Платонівна. – Я хотіла їх підготувати, щоб діти гарно усе склали. Після цього вже пішла на пенсію, бо після хвороби було важко працювати. Проводжали мене урочисто, усією школою: прийшли і батьки, і учні, і колишні учні, організували концерт. Потім якось ішла вулицею й зустріла своїх шестикласників, то вони розповіли, що будуть просити директорку, щоб мене повернули до школи. Звісно, це було приємно, але я попросила діток цього не робити, бо у школу вже не планувала повертатися”, – усміхається Ніна Платонівна.
У 1964 році Ніна Роскрут закінчила Кам’янець-Подільський педагогічний інститут. Її скерували в Перебиківську школу на Хотинщині. У 1970 році пішла працювати вчителем української мови та літератури у Хотинську середню школу №4. Там і пропрацювала всі свої роки.
Учні Ніни Платонівни були призерами обласних олімпіад, конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика. Три учні-педагоги стали призерами Всеукраїнської олімпіади з української мови. Дехто з вихованців обрав професію вчителя української мови та літератури. Крім того, Ніна Роскрут є співавтором підручника “Українська література” для 9 класу.
Ніна Платонівна згадує, що за радянських часів ситуація з викладанням української мови в школах відрізнялася.
“Учителів української мови менше цінували, як інших. Наприклад, вчителі російської мови мали доплату 15 відсотків, а нам ніхто нічого не доплачував. У 1997 році я отримала звання заслужений вчитель України. Тоді це було нелегко заслужити. Нагороду отримувала з рук президента Леоніда Кучми, який вручив її у Маріїнському палаці у Києві”, – каже Ніна Платонівна.
Серед своїх випускників вчителька має 200-бальницю.
“Я задоволена своєю працею. Моя учениця Оксана Юзва склала на 200 балів українську мову, а багато учнів складало на 196-198 балів. Загалом нижче як із результатом у 160 балів мої діти ЗНО не складали. Я намагалася їм розповідати більше, ніж у підручниках. Мені навіть діти казали: “Ми біографію письменника самі в підручнику прочитаємо, ви нам розкажіть щось більше”. І я їм розповідала те, чого не було в шкільних підручниках, про особисте життя письменників та поетів, якими вони були людьми. Діти так це слухали. Коли через пандемію почалося дистанційне навчання, я його освоїла і проводила дистанційні уроки”, – продовжує вчиелька.
Ніна Платонівна цікавиться життям своїх колишніх учнів. З багатьма підтримує зв’язок, знає, де хто живе, ким працює. Та й учні про вчительку не забувають.
“Діти мене любили, і хоч час від часу доводилося бути суворою, я з ними добре розумілася. Одна моя учениця зараз живе у Львові й працює у ВНЗ. Вона раніше казала, якщо народиться донька, то назве Ніною, а якщо хлопчик — то Платоном. Свого слова дотримала: зараз у неї є син Платон. Є учні, які виїхали за кордон, але вони мені пишуть і дзвонять. Один мій учень зараз працює кардіологом-хірургом у Чикаго. Коли приїжджав у Хотин, приходив до мене. Ще одна учениця зараз живе в Алжирі й теж, коли приїжджала додому, приходила. На свій ювілей я отримала дуже багато привітань з усього світу. Мені дзвонили колишні учні, які зараз живуть в США, Канаді, Чехії, Польщі. Також на день народження до мене приїхали мої колишні учні, деякі з них є відомими людьми на Буковині”, – розказує Ніна Платонівна.
” ”
–>
