У травні відзначають кілька важливих церковних свят.
6 травня – день пам’яті Георгія Побідоносця
Це одне з найбільших весняних свят.
Святого на іконах зображують верхи на білому коні зі списом. Це символ перемоги добра над злом.
Кажуть, що Юрій має ключі від літа, якими відчиняє двері, впускаючи у світ тепло. Після цього дня розпочинається бурхливий ріст трав. А ще прилітають із вирію ластівки, тому старі люди промовляли: “Ластівка прилетіла, скоро грім загримить”.
На Буковині святого шанують, хлопчиків часто називають Юріями або Георгіями. Святий Юрій також вважається покровителем хліборобства й скотарства.Тому цього дня вперше виганяли худобу на пасовище. Як розповів етнограф Микола ШКРІБЛЯК, колись на Юрія в селах господарі обходили поля, священник відправляв молебень, люди молилися за майбутній урожай і сідали обідати на межу. Дівчата плели вінки, святили їх у церкві та одягали, щоби голова не боліла. Ще цього дня до схід сонця збирали росу, яку вважали цілющою. Дівчата вмивалися нею “на красу”, а господині кропили домашню птицю.
На Юрія дівчата ворожать на майбутніх чоловіків. Почувши кування зозулі, дівчина запитує, чи довго їй залишатися в батьковій господі. Якщо птах більше не куватиме, то вона цього року вийде заміж. Якщо куватиме, то треба лічити, скільки разів, – стільки років ще чекати їй заміжжя.
21 травня — день пам’яті апостола Іоанна Богослова
Іоанн Богослов був улюбленим учнем Ісуса Христа. Його життя було сповнене чудес та жахливих тортур, які він стійко переніс завдяки своїй вірі. Апостола вважають покровителем письменників, книговидавців.
Цього дня господині замішували тісто з пшеничного борошна та пекли пироги. Ними пригощали мандрівників, убогих. Крихтами від пирога або його залишками годували птахів.
Цей день вважається добрим для посадки огірків.
Також до апостола звертаються з молитвами про щасливе подружнє життя та зцілення від хвороб, а студенти – про допомогу на іспитах.
Якщо 21 травня дощить, то грибникам буде чим зайнятися. Якщо черемха рясно цвіте, то попереду похмуре та дощове літо.
22 травня — весняного Миколая Чудотворця
Весняний Миколай не такий значущий, як зимовий, але він теж має цікаві традиції. Найурочистіше його відзначали гуцули, які цього дня влаштовували свято виходу на полонину. Там старший чабан розпалював “живий огонь”, який мав горіти до кінця сезону.
На Миколая не можна відмовляти в допомозі нужденним, бо інакше, як вважали наші предки, на сім років у домівці оселиться бідність. Цього дня закінчували садити картоплю. Після Миколая вже можна було купатися у водоймах.
Якщо цього дня падає дощ, то це на добрий урожай.
25 травня – Вознесіння Господнє
Це одне з 12 найбільших церковних свят, яке символізує вознесіння Ісуса Христа на небо на 40-й день після Великодня. Після цього християни вже більше не вітаються словами “Христос Воскрес! Воістину Воскрес!”, а в храмах ховають плащаницю.
Увечері родини збиралися на скромну вечерю, аби помолитися та віддати шану Спасителю. Ставили ще одну тарілку. За повір’ями, цієї ночі духи родичів спускалися на землю.
Як розповів Микола Шкрібляк, із нагоди Вознесіння буковинці пекли спеціальне обрядове печиво у формі драбинок, “щоб було по чому Христові вилізти на небо”. У деяких селах цього дня випікали поминальні паски та фарбували крашанки, але їх уже не освячували в церкві. Подекуди був звичай смажити тонкі млинці із пшоняного борошна, які називали “Божими онучами”.
За народним повір’ям, такими млинцями Господь обгортає ноги й тоді йому не мулько добиратися драбиною до неба.
Старі люди кажуть: що не попросиш на Вознесіння в молитві до Бога, обов’язково здійсниться, тільки не треба просити багатства.
” ”
–>
