Микола Ніга – переможець міського та обласного етапів Всеукраїнського конкурсу “Вчитель року-2018”, амбасадор в області фонду братів Кличків, асистент кафедри фізкультури та основ здоров’я ЧНУ. А ще майстер спорту України з універсального бою.
Про це йдеться у публікації ” ” від 13 квітня, пише molbuk.ua
“Учні можуть обрати, у що пограти”
Уже 11 років пан Микола викладає фізкультуру в школі №25. На запитання, чи любить роботу шкільного вчителя, Микола Миколайович, не замислюючись, відповідає: “Дуже!” Веде уроки фізкультури у всіх класах старшої школи. А в позаурочний час має заняття з дітьми з волейболу, баскетболу та футболу.
На уроках Миколи Ніги діти ніколи не нудьгують. Він закоханий у свою справу і постійно підбирає учням щось новеньке та цікаве. У нього в запасі – пів сотні ігор, популярних в інших країнах і маловідомих у нас. Також є до них весь необхідний інвентар.
Микола Ніга переконаний: основне завдання вчителя на уроках фізкультури – відволікти дітей від втоми, стресу, зарядити їх позитивом та вірою в себе.
У нього на уроці учень може обрати, в яку гру пограти.
“До прикладу, не хоче дівчинка грати у футбол. Не треба тиснути на неї, а запропонувати той же флорбол (один із різновидів хокею, грається пластиковим м’ячем, удари по якому завдають ключкою, – авт.). Тобто дитина на уроці має вибір, – пояснює пан Микола. – І це напрямок у Європу. Там, якщо не хочеш відвідувати футбол, у тебе є альтернатива: можеш займатися будь-яким іншим видом спорту. Не потрібно намагатися зробити з учня чемпіона. Це завдання дитячо-юнацьких спортивних шкіл. На уроці фізкультури дитина повинна психологічно відпочити від усіх попередніх занять, адже виховувати спортсменів із високими досягненнями – це не завдання загальноосвітніх шкіл. Наша мета – відволікати дітей від чогось важкого, особливо у воєнний час…”
“Не потрібно тиснути оцінками”
Пан Микола зізнається: навіть йому, 32-річному чоловікові, спочатку ставало ніяково від звуків сирен та тривожних новин. Що ж тоді казати про дітей? Тому він уже давно не ставить оцінок, лише на словах характеризує роботу: хвалить за успіхи, радить, яким чином покращити результат.
“Зараз такий час, що не потрібно тиснути на дітей оцінками. Тож наразі у мене лише словесне оцінювання: хвалю, раджу, над чим попрацювати. У мене дуже багато інвентарю, який полегшує виконання тієї чи іншої вправи. Наприклад, не може дитина подати волейбольний м’яч, підкинути його, поцілити. Тоді я пропоную учням пограти у кетчбол (сенс гри полягає в лові м’яча на круглу тарілку-липучку, – авт.). І дітям це набагато спрощує роботу”.
На уроках Миколи Ніги всі рівні, ніхто нікого не “гнобить”.
“Часто у дитячому колективі трапляється, що комусь не вдається добре якась гра, і через це ніхто того учня не бере в команду. Проте я стараюся, щоби на моїх уроках діти не зациклювалися на невдачах. Щоб у нас не було такого: “Ми його не беремо, бо він не вміє м’яч подати!” Або: “Через нього ми можемо програти!” Це пережиток радянщини. У мене на уроці діти веселяться, грають у європейські види спорту, такі як корфбол, флорбол, лакрос”.
“Найкраща похвала – це подяка дітей”
Багато уваги вчитель приділяє особливим дітям.
“Один із моїх учнів має проблеми з опорно-руховим апаратом. Під час гри у футбол я кожній дитині примотав до ніг гімнастичні палиці, щоби ноги не згиналися в колінах, також поставив умову не бігати. Дивився на цього хлопчика і радів: він сміявся, йому подобалося, він відчував себе конкурентоспроможним проти інших дітей. Інший хлопчик переніс кілька складних операцій. У нього не все виходить, але він завжди в команді, не пропустив жодного уроку. Ніхто його не відокремлює, усі разом грають, сміються. І так має бути”, – переконаний Микола Ніга.
За період вчителювання пана Миколи на території школи №25 з’явилися одні з кращих у місті спортивні майданчики: футбольний та багатофункціональний, де можна грати у волейбол, гандбол, баскетбол, великий теніс.
“Я влаштувався в школу, коли ще був студентом. У перший же день роботи вже ходив по футбольному полю, викопував коріння, щоби діти не шпорталися. Спортивного майданчика як такого не було, довкола росли тополі, діти грали у багнюці. Завдяки бюджету участі ми домоглися, щоби тут з’явилися найкрутіші в місті спортмайданчики. Ходив по сусідах, агітував голосувати за наш проєкт, а з мене сміялися, мовляв, ніколи у житті тут такого не буде”.
Микола Ніга переконаний: дітей треба стимулювати не оцінками, а цікавими вправами.
“Щоби діти отримували задоволення, багато сміялися. Бо коли вони сміються, то психологічно розслабляються, перезаряджаються, забувають про всі негаразди. Найкраща похвала для мене – це їхня подяка. Коли учні, прощаючись зі мною, кажуть: “Миколо Миколайовичу, дякуємо за урок!” – це для мене величезний стимул”, – каже вчитель.
” ” у Facebook | Telegram | Viber |
–>
