Фото з фб-сторінки Pamfir
23 березня на екрани українських кінотеатрів вийшла стрічка режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір”. Її зйомки відбувалися у живописних куточках буковинських сіл вздовж кордону з Румунією, а також на Івано-Франківщині.
Головний герой фільму – чоловік на ім’я Леонід, якого називають Памфіром. Він приїжджає додому з заробітків на декілька днів напередодні Маланки.
Але все змінює необдуманий вчинок сина. Тепер батько, аби залагодити його провину, мусить залишитися вдома і повернутися до контрабанди, з якою обіцяв зав’язати. Це рішення стає фатальним для всієї родини.
Світова прем’єра “Памфіру” відбулася торік на кінофестивалі у Каннах. Після показу зал аплодував упродовж рекордних шести хвилин.
“Зацінила” “Памфір” і українська публіка. За чотири дні від моменту виходу на вітчизняні екрани покази відвідали майже 16 тисяч глядачів, а сума касових зборів сягнула майже 2,5 мільйона гривень.
“Розмовляли між собою лише на діалекті”
Актори готувалися до роботи у фільмі ще задовго до початку зйомок. Так, виконавиця ролі дружини Памфіра Олени акторка Соломія Кирилова впродовж тижня працювала на деревообробному заводі в Красноїльську, щоби максимально відчути себе у ролі головної героїні.
Також вона разом зі своїми “кіношними” чоловіком Памфіром (актором Олександром Яцентюком) та сином Назаром (Станіславом Потяком) тривалий час мешкала у сільському будинку, який у фільмі був хатою Памфіра. Називали одне одного лише іменами своїх героїв, спілкувалися на тутешньому діалекті.
Детальніше про участь у фільмі Соломія Кирилова розповіла для ” “.
“Кастинг на цей проєкт тривав упродовж двох років. Спершу мені передбачалася роль коханки брата Памфіра Віктора. Та після перших проб режисер запропонував мені роль Олени”, – каже пані Соломія. – Я відчула, що це дуже сильний проєкт. По завершенню зйомок була абсолютно спокійна за долю стрічки. Усі все робили чесно, з любов’ю і на вищому рівні”.
Соломія Кирилова родом зі Львова, певний час мешкала на Івано-Франківщині.
“Я навчалася в Івано-Франківську, потім понад два роки працювала у Коломийському театрі. Спочатку мені місцева говірка видавалася складною. Та поступово призвичаїлася. І коли потрапила на “Памфір”, втішилася, мовляв, от чому я вчилася у Франківську! Діалект та ментальність місцевих мешканців мені вже були близькими та зрозумілими. Також у нас був учитель – відомий краєзнавець Василь Зеленчук. Ми старалися як могли. З режисером на репетиціях, між собою, у сільських магазинах ми спілкувалися діалектом. Зрештою я настільки ужилася з гуцульською говіркою, що в мене й досі часто проскакує якесь таке слівце”, – усміхається акторка.
Це було піврічне абсолютне занурення у життя сім’ї Памфіра і його родини.
“Ще до зйомок ми впродовж двох місяців жили у горах. У нас була база у Верховині, але продюсери орендували для нас хати, які ви бачите у фільмі. І ми їх обживали як сім’я. Нас там залишали на тиждень-два, щоби ми вжилися у роль, налагодили зв’язки одне з одним. Це було неважко, тому що Олександр Яцентюк (Памфір) – дуже хороший партнер”.
“Треба було набрати сім кілограмів”
У стрічці присутні і еротичні кадри. Зараз Соломія згадує про це з усмішкою.
“Як ви бачите, у фільмі цей кадр із інтимною сценою був одним із перших, так воно й було на знімальному майданчику. Це була моя перша зміна і одразу таке знайомство з усією групою. Але я відчувала сильну довіру до партнера і режисера. Тож, хоча зйомки і були складними, але в задоволення”.
Багато акторської роботи залишилося поза кадром. Зате вона допомогла глибше вжитися у роль. До прикладу, час, проведений Соломією на деревообробному заводі в Красноїльську: “Там я пропрацювала тиждень. Це було таке вростання у роль. У фільмі ви бачите лише невеличку частину цього. Мені режисер давав завдання в’язати і співати євангелістські пісні. Головний герой мав набрати 15 кілограмів, а я – сім. І я погодилася на це, бо розуміла, чому так потрібно. На момент зйомок мені було 28 років, а моїй героїні – 33. Додаткова вага допомогла набути потрібного вигляду та відповідно вести себе”.
Акторка вірить, що такі фільми як “Памфір” допоможуть популяризувати українське кіно: “Хочу, щоби стрічку побачили навіть у віддалених селах”.
“Вибачай, у мене корова недоєна”
Заслужений артист України з Чернівців Мирослав Маковійчук зіграв роль батька Памфіра.
За сюжетом, одне око йому вибив випадково під час сварки син. Тож зніматися доводилося із заплющеним загримованим оком.
“Бувало, що ми гримувалися вранці, а зйомки відбувалися ввечері. То я так увесь день ходив із лінзою, – зауважує Мирослав Маковійчук ” “. – Коли одне око заплющене, починає підвищуватися тиск. Також половину всього не бачиш, доводиться повертати голову, щоби розгледіти потрібне. Але це все дрібниці”.
Особливо запам’яталися артистові зйомки у Верховині.
“Окрім розкішних краєвидів Карпат, для мене стали відкриттям місцеві люди, їхній побут, життєвий уклад. Бувало, йду ранком із автобуса повз якесь обійстя, собачки гавкають, чується “цінь-цінь, цінь-цінь”. Дивлюся – чоловік уперся ногами у вим’я і доїть корову. Інший теж поспішає: “Вибачай, – каже, – дружина на роботі, у мене корова недоєна, маю попоратися по господарці”. Пішов, подоїв, усе зробив, що треба”, – згадує пан Мирослав.
Знімальну групу всюди тепло зустрічали.
“Нас приймали дуже гарно. Розуміли, що ми знімаємо для людей і про людей. Коли були на деревообробному заводі, головний інженер нам провів екскурсію, усе розповів – де, що і як розпилюється. Я був шокований, не думав ніколи, що в Красноїльську є такий завод. Було дуже цікаво”.
Товариш режисера Іван Мітрік допомагав із організацією зйомок. Свого часу саме з Іваном режисер уперше побував у Красноїльську.
“Колись ми з Дмитром приїхали в Красноїльськ у гості до моїх родичів. Мені здається, що з того часу він закохався в цю місцину. Тут справді неймовірна природа, яка магічно діє на всіх…”, – зауважує Іван.
До теми
Дмитро Сухолиткий-Собчук – сценарист та режисер. Народився в Умані, жив та навчався в Чернівцях.
Створення фільму “Памфір” профінансували у Держкіно, виділивши понад 21 мільйон гривень.
Стрічку вже побачили у близько 20 країнах світу, зокрема у Канаді, Італії, Польщі, Швейцарії. “Памфір” отримав гран-прі Каїрського міжнародного фестивалю та гран-прі Міжнародного кінофестивалю “Молодість”.
У листопаді 2022 року стрічку номінували на нагороду Європейської кіноакадемії (EFA).
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
” ” у Facebook | Telegram | Viber |
–>
