Український військовослужбовець Тимофій Шадура зник безвісти у 41 рік, захищаючи Бахмут. Ймовірно, останні 11 секунд саме його життя побачив увесь світ: росіяни розстріляли впритул беззбройного полоненого військового після того, як він з надзвичайною витримкою та не опускаючи очей вимовив “Слава Україні”.
Що відомо станом на зараз про українського захисника, чия загибель вже увійшла в історію як один із найганебніших воєнних злочинів Росії – пише NV.
Тимофій Шадура був військовослужбовцем 30-ї окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького (Оперативне командування Північ ЗСУ) — цей факт 7 березня підтвердило командування бригади.
Там повідомили, що з 3 лютого 2023 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти “після бойових дій в районі міста Бахмут”. Військову спеціальність бійця при цьому не було уточнено.
Ці дані збігаються з нещодавніми повідомленнями в соцмережах про розшук Тимофія Шадури, де зазначено, що приблизно 3 лютого він зник в районі населеного пункта Залізнянське Донецької області. Також в цьому оголошенні зазначалося, що військовий народився 7 січня 1982 року — отже, на момент зникнення йому був 41 рік.
Залізнянське — це село, розташоване на північ від Бахмута в Соледарській громаді Бахмутського району Донецької області. Відтоді, як 25 січня 2023 року Генштаб ЗСУ підтвердив відхід українських сил з Соледара, російські окупанти посилили тиск на українських захисників Бахмута саме з північних районів від міст
Точна локація, де ймовірно було вбито Тимофія Шадуру — місце зафіксованого на відео розстрілу — поки невідома. Однак в командуванні 30-ї бригади уточнили, що наразі тіло військового перебуває на тимчасово окупованій території. Тому дані про те, що саме він є розстріляним впритул військовослужбовцем, останніми словами якого стало гасло “Слава Україні”, поки залишаються попередніми. “Остаточне підтвердження щодо особи буде встановлено після повернення тіла та проведення відповідних експертиз”, — наголосили в командуванні бригади.
Родом Тимофій Шадура із Житомирської області (село Мала Деревичка Любарської громади), повідомив Укрінформу староста Глезненської Старостинського округу Любарської територіальної громади Сергій Мельник. Відповідно до його інформації, Шадура служив у лавах ЗСУ з кінця 2022 року.
“Він був мобілізований і в кінці грудня минулого року пішов захищати Україну. Він із багатодітної сім’ї, де виховувалося шестеро дітей — 5 синів і донька. Тимофій був найстаршим”, — розповів Мельник.
За його словами, чоловік працював у колгоспі, також займався домашнім господарством. Своєї сім’ї не мав, проживав з мамою.
Редакції BBC News Україна вдалося поговорити з родичами Тимофія Шадури ще до того, як його ім’я назвало командування бригади. Журналістка Софія Кочмар-Тимошенко ще в ніч на 7 березня повідомила, що їй вдалося встановити особу розстріляного військового, але на той момент не стала розголошувати його ім’я. “Сестра [загиблого] каже: “100 відсотків це мій брат. Це його очі, голос і те як він курив сигарету“, — розповіла журналістка. — Але просить мовчання до ранку, поки вийдуть на зв’язок побратими з „нуля“ і хоче бути біля його матері з самого ранку”.
Згодом Кочмар-Тимошенко уточнила, що загалом шість членів родини висловили переконання, що на відео зафіксовано загибель їхнього брата й сина. “Я вже була в дорозі до них, але сестра каже: „Мамі дуже погано, просимо тиші“. Я поважаю їх право”, — написала Кочмар-Тимошенко, пояснюючи небажання розкривати особу загиблого.
Перш ніж було названо ім’я військового, сестра Тимофія Шадури сказала BBC [цитата за англійською версією тексту]: “Мій брат точно міг би постати ось так перед росіянам. Він ніколи в житті не приховував правди і точно не став би ховати її перед ворогом”.
Своєю чергою, Сергій Мельник — староста громади, де жив військовий, підтвердив, що досі Тимофій Шадура вважався безвісти зниклим. Про те, що на відео страти військового може бути саме він, рідні дізналися напередодні.
“У громаді всі шоковані, плачуть. Від себе скажу, що вчинок Тимофія Шадури — героїчний, адже він як герой сказав “Слава Україні!”, — додав Мельник.
Альтернативна версія про особу розстріляного героя від Юрія Бутусова
Ще одну версія про особу розстріляного бійця ЗСУ сьогодні оприлюднив журналіст Юрій Бутусов: він стверджує, що це Олександр Мацієвський.
За даними журналіста, вбитим полоненим може бути Мацієвський Олександр Ігоревич — солдат роти вогневої підтримки 163-го батальйону Територіальної оборони міста Ніжин 119-ї бригади сил ТРО. Він зник після бою 30 грудня 2022 року в районі Бахмута, ймовірно був захоплений в полон. У лютому тіло Олександра Мацієвського та двох його побратимів було повернуто додому, але на той момент ніякої інформації про обставини його загибелі не було.
Бутусов наводить такі докази на підтвердження своєї версії про особу загиблого:
побратими Мацієвського сьогодні відвідали мати загиблого воїна у місті Ніжин і отримали підтвердження від його родичів;
на прижиттєвому фото Мацієвського, яке оприлюднив Бутусов, є характерна прикмета — закритий пластирем забій над правою бровою (Олександр отримав забій приблизно за два тижні до загибелі), тоді як на відео військовий теж має щось схоже на пластир над правою бровою;
прикметою є і зелений шеврон ЗСУ, який подарував бійцю його командир взводу (“він має особливості, оскільки робився на замовлення”, стверджує Бутусов, якому також було надано фото шеврона);
ще одним фактом може бути посмертна судово-медична експертиза, яка була зроблена перед похованням Олександра у лютому: як стверджує журналіст, вона засвідчила кульові отвори у тих місцях, де влучали і кулі на відео.
“Тим не менше, будемо чекати повного оприлюднення усієї інформації про обставини загибелі з офіційних джерел, яким надаємо усі наявні дані”, — зазначив Бутусов.
За інформацією журналіста, Олександру Мацієвському на момент загибелі було 42 роки (народився 10 травня 1980 року), він проживав у Ніжині і раніше не мав досвіду військової служби, але пішов добровольцем у 119-ту бригаду, яка захищала Чернігівську область одразу після 24 лютого 2022.
У листопаді його підрозділ був перекинутий в район міста Бахмут. 30 грудня, невдовзі після прориву ворога в районі Соледара, рота вогневої підтримки, в якій Олександр Мацієвський мав посаду снайпера, прийняла 12-годинний бій з ворогом. “Ніжинська тероборона втримала лісопосадку, втримала усі позиції, крім однієї. Під час бою зв’язок з групою бійців та Олександром Мацієвським було втрачено, — розповідає журналіст. — Що саме трапилось під час бою невідомо. Олександр виходив у бій у повному бойовому спорядженні. […]. Очевидно, відео [розстрілу] зняте вже після того, як за невідомих обставин Олександр Мацієвський був захоплений у полон, оскільки ніякого спорядження на ньому на відео не було”.
14 лютого Олександра Мацієвського було поховано на кладовищі у Ніжині. Побратимам відомо, що у героя є син 19-ти років та мама — Параска Михайлівна Демчук, проживає у Ніжині.
” ”
–>
