«З-під вогню витягнув чотирьох поранених, а сам загинув…»: що відомо про відважного героя з Буковини Андрія Бурчака

Життя Андрія Бурчака на 35-у році обірвалося під Майорським на Донеччині. Бійця тероборони на псевдо “Лютий” знали у Чернівцях як майстра спорту зі стрільби з лука, фахівця відео та фотозйомок.

Про це йдеться у публікації ” “

“Прийшли разом і сказали, що йдуть на фронт”

З батьком Володимиром Бурчаком заходимо в Андрієву кімнату. Багато фото, все таке світле, але по-чоловічому суворе… Зараз у найгарячішій точці фронту під Бахмутом воює інший син Володимира Петровича – Денис, артилерист.

– Денис і Андрій до мене прийшли разом. На другий день війни, – згадує зі сльозами батько загиблого Володимир БУРЧАК. – Сказали, що йдуть на фронт…

За мить чоловік продовжує: “Старший – досвідчений, бойовий офіцер. Молодший мав ще відбути підготовку в навчальному центрі. Я знав, що він через усе пройде успішно: був рішучим і впертим. Пам’ятаю, якось ми з дружиною Галиною та чотирирічним Андрійком пішли в гори. З Виженки до Протятого каміння – майже п’ять кілометрів. Усім спорядили рюкзаки. Найменший – Андрійкові. Через якийсь час бачу, що синочок втомився. Хочу взяти його рюкзак. А він: “Я сам!”

У свої 82 роки Володимир Бурчак – провідний інженер-електронщик ЧТЕІ ДТЕУ, кандидат у майстри спорту з альпінізму, понад 20 років працював інструктором. Його дружина (нині, жаль, уже покійна) в молодості захоплювалася слаломом на гірських річках. Обоє дуже любили свого найменшенького. Коли батько повів його, 10-річного, на дзюдо, то в хлопчика це не викликало захоплення. Догодила мама, записавши сина на стрільбу з лука. Так їхній син у 15 років став майстром спорту…

“Це був унікальний учень”

– Худорлявого Андрійка мама Галина Борисівна привела до нас. Мовляв, у стрільбі з лука великих навантажень нема. Може, зміцніє хлопець. Не хотілося тоді засмучувати матусю й казати, що й в цьому “інтелігентному” виді спорту головною також є “фізика”. Андрій Бурчак показав себе учнем з характером, тренувався охоче. Був бійцем на “вогневому” рубежі лучників, поступово позбувався вади серця, сам організував змагання серед одноклубників на максимум підтягувань на перекладині. З тренувань завжди йшов останнім, – згадує заслужений тренер України зі стрільби з лука Олег ОСИПЕНКО. – Це був унікальний учень. Зовсім юним виконав майстрівський норматив, здобував “золото” і “бронзу” в чемпіонатах України, “срібло” – у міжнародних змаганнях “Золота осінь”, у міжнародному турнірі “Олімпійські надії” – найвищий щабель пошани.

У ДЮСШ при ліцеї №20, де працює Олег Осипенко, оформили фотогалерею майстрів спорту. Тут портрети 35 вихованців школи. Серед них – Андрій Бурчак, який загинув на фронті, захищаючи Україну.

Продали його апаратуру на потреби фронту

– З Андрієм ми познайомилися після навчання в школі. Знав, що він екстремал. Звело нас катання на сноубордах. Дружили міцно. Разом долали гори. Холодну Норвегію проїхали автостопом, подорожували Ісландією, сходили на гірські вершини Туреччини, – пригадує Петро ДАРІЙ, один з найближчих друзів Андрія Бурчака. – Коли почалася війна, Андрій одразу записався в тероборону. Уже на другий день російської навали був у навчальному центрі. На початку квітня отримав гранатомет.

– Тим часом ми, буковинські друзі, продавали на фронтові потреби Андрієву відео та фотоапаратуру. Раніше частину обладнання з такою ж метою Андрій продав сам. Замовили в США армійське екіпірування і відправили йому на фронт. Згодом Андрія разом з іншими бійцями перекинули на Бахмутський напрямок. Цього разу ми збирали в Чернівцях кошти на дрон та апаратуру для керування ним. Закупили безпілотник “Мавік-3”. Оскільки аеророзвідка – відома для Андрія річ, то все мало бути тут і зараз, – згадує Дарій.

Дрона вороги збили. Андрій відшукав його, відремонтував і знову запустив на “службу”. Бурчак в усьому старався бути корисним на фронті. Тож не випадково взявся допомагати військовим медикам – на передовій рятувати з поля бою поранених. Бойові побратими розповіли згодом, що там, під Майорським, тероборонець Андрій Бурчак на псевдо “Лютий”, з-під вогню витягнув чотирьох поранених. До п’ятого не дотягнувся…

Автор: М. Тулівський

” ”

–>

Джерело