У Чернівецькому художньому музеї розгорнуто експозицію “Образ Юрія Федьковича в скульптурі Володимира Гамаля”.
– На виставці представлено три скульптурні композиції з портретом Юрія Федьковича із музейного зібрання та дві роботи з власної колекції митця. Це все доробок одного автора – Володимира Гамаля, – розповіла кураторка виставки Лариса КУРУЩАК. – У своїх роботах відомий скульптор створив яскравий, непідвладний плинності часу, багатогранний і складний образ Юрія Федьковича як романтика, народника, планетника. Володимиру Гамалю притаманний вишуканий стиль, що поєднує традиційну школу із пошуками сучасних форм вираження, збагачений глибокими асоціаціями та символікою. Прикметною рисою його творчості є сконцентрованість на внутрішньому духовному просторі людини.
– Мої роботи – це ніби мої діти, які постійно зі мною і з якими не хочеться розлучатися, – зізнався скульптор. – Образи ніби народжуються в моїй голові, довго виношую їх, а потім беруся до праці. У кожній скульптурі закладено багато духовного, сакрального, філософського.
Володимир Гамаль мешкає із сім’єю у Садгорі на обійсті своєї бабусі Домки. “Мої предки проживали на Рогізні споконвіку. В архіві я дослідив свій родовід протягом останніх 220-230 років. Цю хату побудували мої батьки. Я звів майстерню та різні господарські будівлі, посадив сад для дітей і внуків. Тут я народився, тут моя найрідніша земля, мій рай, – роздумує чоловік. – Я закінчив із червоним дипломом відділення скульптури Естонського художнього інституту в Таллінні. Міг залишитися там, але відчував таку тугу за рідним краєм, що повернувся.
У своїй роботі митець використовує різні матеріали.
– Пророка я зробив із мореного дуба. Великий стовбур плив по Пруту, один чоловік виловив його з води, привіз мені, – пригадує пан Володимир. – Триметрового “Ангела милосердя”, що встановлений біля Вірменської церкви, вирізьбив із ямпільського каменю. Сам їздив на кар’єр, де його добувають. Кажу, що мені потрібен камінь заввишки три метри і 30 сантиметрів. А майстер: “Де я тобі дістану такий великий моноліт? Треба довго його шукати”. Привезли той камінь через кілька місяців. Я довбав його вручну зубилами майже пів року. Треба було щоранку ті зубила точити. Йшлося не про гроші, а хотілося зробити щось гарне для міста.
Рідній Рогізні скульптор подарував пам’ятник письменника Остапа Вільшини, який тут народився. Він теж вирізьблений із каменю. Пам’ятник Юрію Федьковичу відлитий із бронзи. “Я використав буковинські орнаменти, бо це прадавній код нашого краю. Скульптура “Прозріння” з червоного дерева, яке привезли з африканських джунглів. Дві мої роботи – ангел і бандурист – є в Києві на Володимирській гірці. Коли працюю, не один раз молюся – і Бог мені допомагає, – каже митець. – Мріяв зробити алею садово-паркових скульптур для чернівчан. Та виявилося, що це нікому не потрібно. Розробив проєкт пам’ятника на Центральній площі замість легендарної “Пієти”.
– Моє мистецтво не принесло мені ні грошей, ні нагород, навіть звання заслуженого не маю. Може, тому, що не просив, не корився ні перед ким, – вважає пан Володимир. – Отримую невелику пенсію. Але продовжую працювати. Щоранку прокидаюся і йду в майстерню. Це мене тримає і надихає.
Із досьє ” “
Володимир Гамаль закінчив Вижницький коледж прикладного мистецтва. Під час навчання в Естонському художньому інституті отримував підвищену та іменну стипендії.
Працював головним художником Чернівецького художнього фонду. Член Національної спілки художників України. Автор скульптур “Молитва”, “Ангел милосердя” та інших, пам’ятників Петру Сагайдачному, Юрію Федьковичу і Остапу Вільшині, меморіальних дощок, пам’ятних знаків. Персональні виставки його робіт відбулися у Чернівцях, Львові, Києві. Деякі з них зберігаються у Чернівецькому художньому музеї.
” ”
–>
