Буковинець Олег Ревега – військовий ЗСУ, який зараз проходить навчання за кордоном. 35-річний чоловік з перервами воює з 2015 року. Тому добре знає, що для реабілітації військових звичайної лікарні недостатньо.
“Ідея створити центр реабілітації з’явилася ще два роки тому, взявся реалізовувати тільки тепер”, – розповів Олег кореспондентці ” “.
Повернувся на війну з Німеччини
Військовий каже, що 24 лютого минулого року він був у Німеччині. Коли почув, що Україну почали обстрілювати, відразу ж повернувся у Чернівці. Навіть не спавши, наступного дня з’явився у військову частину.
– Коли почалось повномасштабне вторгнення, я був у Німеччині. 20 лютого 2022 року я виїхав з України. Пробув я там тільки чотири дні, коли дізнався, що почався наступ, вирішив повертатися. Наступного дня я вже був у Чернівцях. Практично не спавши, ми з побратимами вирушили у Київ. Спершу нам треба було втримати столицю. Якби не втримали столицю, втратили б усю Україну, – розповідає Олег.
Це не перший військовий досвід Олега. Почалося все у 2014, на Майдані. Потім періодично їздив на схід України – і як військовий, і як волонтер.
– У мене все почалося з подій на Майдані у Києві. Я не сидів там щодня, періодично їздив саме тоді, коли тривали гарячі події на вулицях Грушевського, Інститутській. Після цього вже рвався на фронт, не міг туди потрапити. Я не знаю, якось так доля складалася, що то машина зламалася, то побратими не приїхали, різні такі нюанси, – каже військовий. – У 2015 році нарешті потрапив у місто Дебальцеве, це було перед Різдвом, 6 січня. Був там зі своїми хлопцями з 128-ї бригади. На сході України я був короткими заїздами: інколи – тиждень, два, інколи місяць.
По-різному.
Місце, де військові відпочиватимуть морально
Маючи багато знайомих військових, Олег давно запланував збудувати місце, де вони зможуть відпочити від усього. Розумів, що інколи після травм потрібен і душевний відпочинок, однієї лікарні не достатньо.
– Я там виріс, це хутір Худівський у селищі Путила. Це приблизно 135 кілометрів до Чернівців. Там гори, просто неймовірний краєвид. Із поїздками на фронт, у мене з’явилося багато побратимів. І знаю, що є поранені хлопці, дехто з них дуже багато пройшов. Інколи, коли ти виходиш з лікарні, потрібно просто десь відпочити, навіть морально. Ідею я цю виношував приблизно два роки. Спочатку це мав бути вагончик і морські контейнери, таке щось креативне. Через певні нюанси це не вийшло зробити. Побудувати купол запропонували друзі. Звичайний будиночок з дерева я не хотів, а ідея купола сподобалася. У нас неподалік є гора Памір, де багато такого, – додає О.Ревега.
З будівництвом військовому допомагають його друзі та волонтери. Реалізовує все за власні кошти.
– Займатися будівництвом мав мій товариш Василь, але він також воював і отримав важке поранення. Уже сім місяців він проходить реабілітацію, самостійно ще майже не ходить. Василь – у Польщі, але його зять взявся за цю роботу і допомагає мені. Також допомагають побратими, волонтери. Купол звели за три місяці, роботи розпочалися у серпні. Тоді було закладено основний фундамент. Наразі там тривають внутрішні роботи, йде обшивання. Роботи залишилося не дуже багато. Думаю, до березня завершимо. Мені пощастило: хоча я офіційно й проходжу службу, але приїхати на об’єкт час від часу виходить. Тож допомагав, привозив матеріали. Сподіваюся, на початку березня знову приїду, – каже Олег.
Гуцульські страви та бібліотека
Військовий зізнається: планів у нього ще багато. Після завершення всіх робіт хоче облаштувати бібліотеку з творами для і про військових.
– Така реабілітація передбачатиме тільки відпочинок. З сусідами ще не домовлявся, але сподіваюся, вони погодяться готувати для військових гуцульські страви, яких ніде більше не готують. Елементарно, навіть хліб на дровах спекти, приготувати мамалигу, вареники, щоб все було домашнім, – із захватом каже Олег. – На другому поверсі хочу зробити бібліотеку з книгами, про військових чи війну, а також з творами самих бійців. До прикладу, книги Олега Сенцова, Сергія Жадана, мого побратима Михайла Ухмана. Він написав кілька книг.
” ”
–>
