Більше року ми живемо в “ковідному” жахітті. І коли раніше якось зігрівала надія, що ще трохи – і це все закінчиться, то зараз з’являється відчуття, що ми потрапили в якийсь нескінченний “день бабака”.
Адже рік минув, а стало тільки гірше. У кожного, звісно, свої проблеми, спричинені пандемією. У підприємців – збитки через перманентні закриття. Культурна й туристична галузь також простоюють. А що вже казати медикам і тим, хто важко занедужав на коронавірус… Чи їхнім родичам…
Та мене найбільше зачіпає те, що мій син уже більше року не отримує якісної освіти. Онлайн-навчання ніколи не замінить “живого”. Мені доводиться акумулювати всі сили і терпіння, щоби мотивувати сина підтримувати знання.
Вже не згадую про те, що і він, і сотні інших не мають змоги відвідувати різноманітні гуртки, секції. Спілкування з ровесниками теж обмежене. Ще трохи і син забуде, які на вигляд однокласники…
У зв’язку з цим дуже велику надію покладала на вакцинацію. З нетерпінням очікувала і думала, що нарешті це початок кінця коронавірусу.
Натомість більш ніж за місяць від старту кампанії щеплень маємо лише близько п’яти тисяч вакцинованих із майже 900 тисяч мешканців області. Нехай буде, що кілька сотень тисяч із цієї кількості, – це діти та люди з серйозними захворюваннями, яким протипоказані щеплення. Також розумію, що є частина тих, які би хотіли вже щепитися, але для них поки що не передбачили дози.
Найбільше ж обурюють ті, хто підпадає під категорію першого та другого етапів щеплень, але відмовляються від вакцини. Аргументують це тим, що ще мають антитіла після недавно перенесеної хвороби. Чи ще якісь причини знаходять. Згадати хоча би медиків, які проігнорували щеплення через “релігійні переконання”. То що вже тоді казати про не медиків?
До речі, про інших. Коли почали щеплювати публічних осіб, була вражена, що в переліку тих, хто виявив бажання щепитися, побачила дуже мало посадовців, депутатів. Якщо не помиляюся, з усіх високопосадовців щепилася лише заступниця голови ОДА Наталія Гусак. А як же голови “будинку з левами”, облради, мерії? Їхні заступники, депутати…?
То хіба варто дивуватися з, умовно кажучи, “баби Ганнусі” чи “дядька Гріші”, які категорично відмовляються від щеплень?
Та що казати про щеплення, якщо навіть маски і то не всі надягають. У тій-таки сесійній залі нещодавно мер Клічук був змушений депутатам неодноразово нагадувати, щоби надягнули маски.
Та й на велелюдних мітингах, які останнім часом відбуваються під міськрадою чи “будинком із левами” мало не щодня, не всі у масках та дотримуються дистанції…
Отож такими темпами не скоро нам ще світить вибратися з “ковідного” царства. Відтепер це і є наша реальність. І мій син – нині третьокласник – закінчить 12-ий клас онлайн…
