Війна сильно вплинула на професійний футбол. Клуби не виплачують зарплатню, а в гравців немає постійної ігрової практики. Через що доводиться шукати інші заробітки. Як-от, поїхати грати за кордон і там заробляти, при цьому не втрачати спортивної форми, або ж взагалі змінити рід діяльності.
Кореспондент molbuk.ua поспілкувався із футболістами “Буковини” та дізнався, чим вони наразі займаються.
Капітан “жовто-чорних” Василь Палагнюк каже, що до початку війни в команди були тренування, футболісти старанно готувались до продовження сезону, але все зупинилось. Форму капітан під час війни все ж втрачати не став, адже вірить у перемогу та початок нового сезону.
“Я постійно підтримую форму, бігаю, ходжу в тренажерний зал, бо вірю, що наші збройні сили переможуть, розпочнеться чемпіонат. Футбол потрібен для того, аби люди хоча б на тих півтори години відволікалися”, – розповідає футболіст.
На запитання про можливість переїхати грати за кордон футболіст відповідає: навіть не думав про такий варіант.
“Пропозиції закордонних клубів навіть не розглядав. Усі відправляли сім’ї в Європу, а я з тих, хто буде тут до кінця. Сподіваюся, що розпочнеться чемпіонат, “Буковина” вже розпочинає повноцінні тренування, тому буде все добре”, – каже Палагнюк.
ФК “Буковина” від початку війни не виплачує зарплату, як і всі інші клуби.
“З грудня не видавали зарплату. Деякі гроші мав із зароблених, десь допомогли батьки, але фінанси відходять на задній план у такій ситуації. Головне, щоб в Україні був мир, а тоді все налагодиться”, – говорить нападник.
Інший гравець чернівецького клубу Андрій Шишигін каже, що постійно намагається грати на турнірах та допомагати збирати кошти на підтримку ЗСУ.
“Форму завжди підтримував. Відвідував тренажерний зал, грав у турнірах, де збирали допомогу на армію. Постійно намагаємось зібрати якісь кошти, поки є можливість”, – каже спортсмен.
Андрій ще до війни працював дитячим тренером, що і допомагає триматись зараз.
“Працюю в дитячій школі. Деякий час не було тренувань, але через кілька тижнів вони відновилися. Чимало дітей виїхало за кордон, але багато з них залишились. Заробляю тільки на тренерській діяльності, більше ніде. Через півтора місяця від початку війни надійшла пропозиція від клубу в третій за потужністю лізі Німеччини. Проте я відмовився, адже не знав, що буде з “Буковиною”, та й можливості виїхати не було”, – розповідає А. Шишигін.
” ”
–>
