Коли у Чернівцях запрацювали трамваї, не маючи навиків роботи і через складність тарифної системи, кондуктори брали за проїзд з пасажирів стільки, скільки хотіли. Вони відмічали олівцем на квитках день і час поїздки, що ускладнювало їх роботу, а також приводило до фінансових зловживань з виручкою від продажу квитків. Деякі кондуктори були досить грубими з пасажирами, часто не відповідали на їх питання про те, куди йде вагон.
Про це йдеться у серії публікацій на фб-сторінці ЧТУ, присвяченій 125-річчю міського електротранспорту, яке відзначаємо цього липня.
З введенням нової тарифної системи правила користування трамваєм були уточнені. Зокрема, квитки видавалися лише на одну поїздку. Діти до трьох років перевозилися безкоштовно.
Перша серйозна аварія трамвая трапилася 5 травня 1898 р. на спуску від Фонтанної площі до вокзалу. У нього відмовили гальма і вагон, набравши велику швидкість, стрімко понісся вниз, зійшов з рейок і перекинувся. Невеликий віз на його шляху підім’яло під вагон, а кінь загинув. Вагоновод Теодор Патер і кондуктор Якоб Дітмар одержали сильні травми. Потерпіли також пасажири, які їхали на возі.
Крім серйозних аварій мали місце звичайні перебої в русі, викликані поломками вагонів або одноколійністю лінії. Так, під час купального сезону біля кінцевої зупинки на Пруту збиралося багато людей, і вагон, що прибував з міста, брався штурмом. Нерідко тут мали місце скандали і сутички між пасажирами і персоналом.
У 1901 році були запроваджені нові службові правила для трамвайного персоналу. Найбільш цікавими з них були такі: кожний, хто наймався на роботу, повинен був мати австрійське громадянство, бути не молодшим 21 року, здоровим, добре вихованим і подати документи про освіту.
У 1912 році підприємець Адольф Ауслендер подав прохання в Крайове управління дозволити йому відкрити рух багатомісних пасажирських автомобілів від кінцевої зупинки трамвая біля Пруту до Жучки і Садгори. Рух цих машин між містом і Садгорою відкрився в березні 1914 року.
Навесні 1914 року дирекція трамвая вела боротьбу з новим явищем: багато пасажирів не брали квитків у кондуктора, а оплачували лише частину проїзду дрібними чайовими.
У вагонах дозволялось палити, що викликало нарікання інших пасажирів. У базарні дні вагони були заповнені торговцями з курми, поросятами та іншою живністю. Багато пасажирів змушені були тривалий час чекати порожній вагон. Часто через штовханину у вагонах виникали скандали.
28 липня 1914 року почалася війна між Австро-Угорщиною і Німеччиною з одного боку, Росією і Францією – з другого. 31 серпня підписано декрет про мобілізацію і з 148 робітників електропідприємств і трамвая зразу були взяті в армію 65 чоловік, в основному зі служби руху. Всього протягом Першої світової війни з підприємства було мобілізовано 95 чоловіків, головним чином кондукторів і вагоноводів.
27 листопада 1914 року у Чернівці знову ввійшли російські війська. Чисельність населення зменшилася. Персоналу в системі трамвайного руху було мало. Він в другу російську інвазію різко скоротився і не приносив підприємству ніяких доходів. Міські електростанції працювали з перебоями, палива і матеріалів не було.
Дирекція трамвая змушена була сама забезпечувати своїх робітників і службовців продуктами.
16 лютого 1915 року останні російські війська залишили місто. При відході російське військове командування використало для перевезення солдат вагони трамвая, внаслідок чого деякі з них були від великого перевантаження пошкоджені.
У липні 1915 року на місці мобілізованих кондукторів на роботу поступили студенти теологічного факультету університету.
З 24 жовтня на трамвайній лінії введений рух вагонів з 5-хвилинним інтервалом. Це стало можливим у зв’язку з прибуттям 5 нових двоосних моторних вагонів із заводу м.Грац, які були виготовлені там, але не встигли потрапити в місто через військові дії.
З 28 березня 1916 року був введений нічний рух вагонів трамвая, вони курсували від Центральної площі до вокзалу і назад до депо.
У зв’язку з нестачею кондукторів у квітні 1916 р. вперше на цю службу були прийняті жінки.
10 листопада 1918 року в місті була призначена нова румунська адміністрація. Війна, що закінчилася, позначилася і на чернівецькому трамваї. Вагонний парк і рейки були сильно зношені. Фінансовий стан підприємства був критичним.
У 1927 році пост директора електропідприємства зайняв Теодор Луческу з Бухареста, який взявся за реорганізацію підприємства.
Цього ж року, враховуючи зростання прибутковсті приватних автобусних ліній, якими ходили кілька машин, примарія оголосила конкурс на організацію регулярного автобусного сплучення по кількох міських напрямках.
26 серпня 1933 року було відкрито рух 10-ти міських автобусів. У 1937 році у місті почали вивчати питання про заміну автобусної тяги на електричну – тролейбусну.
Підготовлено за матеріалами книги С. Тархова “Історія міськелектротранспорту Чернівців”
Світлини з колекції Едварда Туркевича
” ” у Facebook | Telegram | Viber |
–>
