До редакції звернувся Олександр Редчич. Чотири роки тому він почав самостійне життя за стінами інтернату.
Розповідає, що зараз його найбільша мрія – мати власний будиночок. Придбати його Олександр не має змоги, тож просить всіх небайдужих допомогти йому, йдеться в публікації .
“Після інтернату я піклуюся про себе сам. Завдяки допомозі небайдужих людей мені вдалося повернути дієздатність, якої мене позбавили в інтернаті. Крім того, маю інвалідність із дитинства і порушення, що перешкоджають мені бути комунікувати з людьми. Зараз моя найбільша мрія – мати власний дах над головою, маленьку хатинку в селі. Але мені не вистачає грошей, щоб її купити”, – розповідає пан Олександр.
“Залишили, бо народився з вадами”
Хлопець каже, що в інтернаті опинився ще немовлям. Лікарі не давали шансів на життя, тож батьки відмовилися від дитини.
“Я народився в Києві, з дитинства інвалід другої групи. Були різні патології, які вже майже зникли. Лікарі сказали батькам, що їхня дитина народилася з вадами, тому мене залишили. Я не звинувачую батьків, їм напевно теж було важко, були такі обставини, але все ж вдячний, що дали життя. Після пологового будинку я потрапив у дитячий будинок, а потім, після чотирьох років, – в будинок-інтернат для дітей із розумовими відхиленнями в Ніжин Чернігівської області. До 26 років я жив там”, – розповідає чоловік.
Каже, що чотири роки живе в Чернівцях у багатодітній родині, що прийняла його. Однак зараз хоче розпочати самостійне життя, мати свій будинок, вести домашнє господарство.
“Коли вони приїхали в інтернат забирати одного хлопця, мені також вдалося з ними познайомитися, тому прийняли і мене. Я їм дуже вдячний за те, що допомогали мені. Це мої другі батьки. Вони зробили для мене дуже багато, не обділили любов’ю. Але не можуть ж вони допомагати мені ціле життя, я хочу почати сам про себе дбати. Не хочу чекати, поки мені хтось щось принесе”.
“Хочу почати власне життя”
Пан Олександр розповідає, що вже знайшов будинок у Житомирській області в невеличкому селі за 50 тисяч гривень. Думав купувати на Буковині, але каже, що тут дорожче.
“Така мрія в мене з’явилася не так давно, а тоді, коли виповнилося 30 років. Я захотів змінити своє життя, мати власний куточок та не бути залежним від когось. Вирішив знайти будинок саме в селі. По-перше, там дешевше, можна завести город і отримувати з нього свіжі овочі та зелень. По-друге, життя там спокійніше, повітря чистіше. Таким я уявляю своє майбутнє, в якому хочу робити добрі справи”.
У майбутньому Олександр планує допомагати людям похилого віку, які потребуватимуть догляду.
“Молодь спішить лише виїхати з села, а там залишаються самотні старенькі бабусі і дідусі, яким часто потрібна допомога: чи дров наносити, чи з’їздити купити продуктів. Коли переїду жити в село, планую дбати про інших”, – розповідає чоловік.
“Хочу побажати майбутнім батькам, щоб вони ніколи не кидали своїх дітей. Тому що інтернат ніколи не замінить любові. Де б дитина не жила, які б подарунки не отримувала, вона хоче мати батьків, які її будуть любити, навчати, вести в доросле життя”.
Як можна допомогти:
Номер картки: 5167 8030 2079 1740
Редчич Олександр Сергійович
Номер телефону: 0986647884
