Вигляд модульного містечка за проєктом команди архітектора Слави Балбека
Буковина прийняла вже понад 70 тисяч вимушених переселенців, із них значна кількість зупинилася у Чернівцях.
Тепер перед владою міста постала проблема – де ж усіх розміщувати на тривалий термін.
Чернівецький міський голова Роман Клічук повідомив, що наразі чиновники працюють над вирішенням питання тимчасового житла для тисяч переселенців. Зокрема, підбирають земельні ділянки, ведуть перемовини з виробниками, міжнародними партнерами та профільними фахівцями. Проєкт безкоштовно створила команда українського архітектора Слави Балбека.
Попередньо для першого центру громадського поселення, що зможе прийняти 1500 мешканців, розглядають локацію на вулиці Карбулицького у Садгорі, додав Клічук.
Термін експлуатації модульних будинків – до 5 років
Детальніше про програму спорудження житла для переселенців розповів заступник Чернівецького міського голови Василь Зазуляк, йдеться у публікації ” ” від 14 квітня, пише molbuk.ua
За словами чиновника, саме з житлом у місті зараз найбільша проблема, через що чимало підприємств не можуть до нас переїхати.
“Знайти офіс та виробничі споруди ще можна, дещо складніше – якісні складські приміщення. А от жити ніде. Тому зараз розглядаємо різні варіанти, як вирішити проблему з житлом для переселенців. І модульні містечка – це лише один із шляхів”, – каже Зазуляк.
Тут варто враховувати, що навіть після перемоги України не всі люди зможуть відразу повернутися у свої розбомблені міста. На їх відбудову знадобляться роки. Якась частка цих людей залишиться у Чернівцях, і вони захочуть мешкати вже не в модульних будинках, термін експлуатації яких – до 5 років. А захочуть оселитися у звичайних квартирах.
“І питання з доступним житлом для них буде стояти дуже гостро. Тому ми не можемо думати лише про мобільні містечка. Українські та іноземні виробники називали різні ціни за метр квадратний модульного будинку: від 400 до 1000 доларів за метр квадратний. А ця ціна не надто відрізняється від вартості капітального житла: ціна “коробки” без проєкту, мереж триповерхового будинку може бути в межах 300-400 доларів. При цьому житлові умови тут будуть кращими. Тож задаємося питанням – що ж вигідніше будувати? Тому наразі консультуємося з донорами, шукаємо оптимальний варіант. Зараз зупинилися на 3 шляхах: будівництво модульних містечок, власне капітальне будівництво (малоповерхова багатоквартирна забудова), або ж реконструкція приміщень комунальної власності під квартири”.
Зокрема, саме третій варіант (реконструкція комунальної власності) був поширеним у східних містах України після 2014-го року, зауважує посадовець.
“Тобто донори давали кошти на реконструкцію комунальної власності. Вона так і залишалася комунальною, донори просто виділяли кошти на покращення, щоби пристосувати умови до житлових. Потім усе це стає муніципальним фондом”.
“Для міста це – величезний плюс”
Тож наразі невідомо, чи справді на вулиці Карбулицького у Садгорі зведуть саме модульне містечко. Усе залежатиме від рішення донорів. Наразі управління архітектури вже підібрало сформовані ділянки для донорів і в інших куточках міста.
“Умови співпраці такі: від нас земельна ділянка і мережі, від них – сто відсотків збудованого житла. Паралельно готується порядок надання земельних ділянок під модульні містечка. Очікуємо, що буде спрощений порядок цієї процедури. Тобто, умовно кажучи, їх можна буде будь-де на якійсь вільній ділянці, де є мережі. Тим паче, що з ділянками під модульні містечка проблем немає. Територія міста велика – 4 квадратних кілометри, а це більше, ніж Львова. Щоправда, значну частину займає приватний сектор.
Якщо розглядати варіант модульного містечка на вулиці Карбулицького, то там, за розробленими концепціями, могло би бути достойне житло. Це не лише житлові чи санітарні модулі, а й так само загальні приміщення, де люди могли би спілкуватися. Архітектор Слава Балбек наголошував на тому, що це має бути гідне житло, а не просто бараки для людей. Але для цього потрібні великі гроші. Тому слід шукати донора”, – пояснює Василь Зазуляк.
На жаль, донори рішення швидко не приймають. І більше схильні все ж таки до фінансування будівництва доступного житла, а не модульних будинків. Бо всі зацікавлені в сталості, додає чиновник.
У будь-якому випадку для Чернівців ця програма дуже вигідна, зауважує Василь Зазуляк. Адже все це житло вже стане муніципальним без можливості приватизації.
“Споруджене донорами житло залишиться в комунальній власності. Це фактично буде муніципальне житло. Це наполягання донора, у них розроблені договори, які заключені так, що там неможливо буде нічого приватизувати. Для міста це – величезний плюс. Муніципальне житло – чудовий інструмент для заохочення молодих працівників. У світі насправді також багато муніципального житла, і це успішно працює. Тому наше завдання – підібрати земельні ділянки і провести мережі, далі справа за донорами. Щоправда, вони довго приймають рішення, зважують усе, це може зайняти час”.
На запитання, чи може держава викуповувати у місцевих забудовників житло для переселенців, посадовець відповідає заперечно:
“Я впевнений, що у нас немає багато вільних квартир, щоби можна було викуповувати житло у забудовників. У нас навіть перед війною ситуація була така, що в зданому житлі фактично не було невикуплених квартир. Держава нездане житло викуповувати не буде – це мільйон відсотків. Якщо ж говорити про те, скільки помешкань є в зданих новобудовах, – гадаю, дуже небагато. І цим питання не вирішиться”.
” ”
–>
