Як поводитися у стресовій ситуації, розповіла психологиня-практик, гештальт-терапевт із Чернівців Альона Головіна у випуску ” ” від 17 березня, пише molbuk.ua
“Розмовляйте з дітьми, але не лякайте їх”
– Як максимально уберегти дітей від стресу, як батькам розмовляти з ними?
– З ними бажано спілкуватися відповідно до віку. Зокрема, до шести років можемо використовувати казкові формати, розповідати історію метафорично. До прикладу, 5-річному синочкові моєї колеги приснився сон, що страшний вовк напав на зайчика. Так дитина уві сні переробляла всю цю ситуацію в країні. Але мама заспокоїла сина, розповівши, що далі зайчики об’єдналися, вовк втратив підтримку, і вони перемогли. Тобто можна так пояснювати діткам, що відбувається. Головне – не лякати їх.
Також дуже важливо, щоби ми й самі могли попіклуватися про себе і знаходити свою точку рівноваги. Бо наша паніка передається діткам.
– Чи варто зберегти для дітей максимально звичний спосіб життя?
– Важливо, щоб їх оточували предмети, які є рідними або схожими на рідні. По можливості варто повертати звичні для них ситуації. У цьому контексті відновлення навчання у школі – це позитив. Тому що це теж елемент повернення до звичного життя.
“Людина має відплакати, відгорювати, це нормально…”
– Як правильно спілкуватися з людьми, які втратили рідних чи залишилися без даху над головою?
– Якщо такі люди готові спілкуватися, можемо з ними просто розмовляти. Наше завдання – не оцінювати, не критикувати, не запитувати: “Чому ж ви так пізно виїхали?”, “А чому виїхали за кордон?” чи “Чому ви не виїхали за кордон?” Найголовніше у такій ситуації – підтримати кожну людину без якоїсь чіткої власної думки. Бо кожен із нас на стрес реагує по-різному.
Ми можемо запропонувати посидіти поряд, дати чаю.
– А якщо така ситуація трапиться з кимось із нас, як це пережити?
– Коли людина горює, наше завдання – дати можливість цьому горю відбуватися, у який би спосіб це не відбувалося.
Втрата близької людини – це біль, який теж буде проходити декілька стадій: від неприйняття цієї ситуації до процесу, коли ми потихеньку зустрічаємося з реальністю і через тугу й біль приймаємо ту реальність, яка є. Але людина має відплакати, відгорювати.
“Якщо людина нікому не заважає – це чудова допомога”
– Часто можна почути від людей, що вони відчувають якусь провину перед тими, хто постраждав більше від них…
– У кожного є своя робота, завдання, кожен із нас теж вкладається, але у свій спосіб. Якщо людина просто нікому не заважає – це вже прекрасний внесок. Бо оце бігання колами з криками “Ааа!” – це жахливий варіант.
Тому варто зупинитися, зорієнтуватися, оцінити свої сили, і зрозуміти, що таке може бути. Тому робимо все, що можемо, і тримаємо свою частинку світу на тому рівні, на якому можемо.
– Чи варто постійно стежити за новинами?
– Кількість втрат, картинки зі зруйнованими містами – це все нас зачіпає, бентежить і додає паніки. Тому варто фільтрувати новини та їхню кількість. Пауза, тиша, вимкнення гаджетів – це дуже важливо. Інакше нас надовго не вистачить. Також варто розуміти, що всі наші реакції – це нормально. Не засуджувати себе за різні стани, настрої, переживання. Тіло маємо підтримувати максимально: достатньо пити, їсти. Дуже важлива фізична активність, бо тіло сильно заклякає. Страх його робить кам’яним і холодним. По можливості відпочивайте, спіть. Фільтруйте те, що дивитеся.
” ”
–>
