У Чернівцях, через те, що система теплопостачання стара, пориви стаються майже щодня.
Про це йдеться у публікації .
Ігор Шарно працює на підприємстві “Чернівцітеплокомуненерго” вже понад дванадцять років. Він майстер котельні “Південна-3”. Ця тепломережа охоплює район, умовно кажучи, від Південно-Кільцевої до Годилова і проспекту Незалежності.
Каже, що на їхній котельні є шість працівників. Це майстер, зварювальники та слюсар. Майже щодня в місті трапляються витоки тепломереж, тому роботи з їх пошуку, а пізніше і з ліквідації достатньо.
Найважча робота – пошук витоку
– Наша робота охоплює вулиці Комарова, Південно-Кільцеву, Івасюка, це район від Годилова і до хлібокомбінату. У майстрів ненормований робочий час, а у всіх інших – з 08.00 до 17.00. І у вихідні, звичайно, доводиться працювати, якщо є аварійна ситуація, – розповідає Ігор, – Робота важка. Працював раніше у ЖРЕПі, тут – уже понад дванадцять років. Найважчим зараз є пошук витоків, на це може йти досить багато часу. Та робота є весь рік. Взимку ми ліквідовуємо аварійні витоки, складаємо план робіт на неопалювальний сезон, а влітку вже виконуємо план із ремонту мереж та котелень.
“Молодь довго не затримується”
Пан Ігор каже, що молодь на такій роботі довго не затримується. Він – один із наймолодших працівників підприємства, якому ще нема 50 років.
Каже, що недавно до них прийшов на роботу молодий слюсар, але пропрацював лише місяць.
– Наша основна робота – швидко усувати витоки тепла, щоби чернівчани довго не залишалися без нього. Навіть не пригадую такого випадку, щоб через аварійні ситуації люди на кілька днів змерзали в домівках. Чимало наших працівників скоротили, а тепер вони повернулися, бо ажіотажу йти до нас на роботу немає. Молоді тут працювати не хочуть. У нас працюють люди, яким і понад 70 років. Я – один із наймолодших, – каже Ігор.
Для слюсарів велике значення має розряд, тому щороку вони проходять навчання, а також атестацію для перевірки знань.
– Через те, що робота важка, молодь працювати не хоче. От нещодавно до нас прийшов хлопець-зварювальник. Місяць пропрацював і звільнився. Через важкі умови роботи, бо графік у нас ненормований, доводиться працювати й у вихідні. Молодь до такого не звикла. Зарплати нам ніби підвищили, але якщо не маєш стажу на роботі, це погано.
Розряд ще має дуже велике значення. Якщо беруть на роботу з третім розрядом, то зарплата буде нижча. Найвищий – шостий розряд. Тому в нас щороку проводяться навчання, зварювальники складають іспити для здобуття вищої категорії. Вони також проходять атестацію, слюсарі – перевірку знань. Робота в нас стабільна, зарплату вчасно виплачують, а це великий плюс, адже раніше були затримки.
“Часто робимо й не свою роботу”
З 2018 року внутрішньобудинкові мережі були передані з балансу міста на утримання управлінських компаній або ОСББ. Відтоді відповідальність за внутрішньобудинкові мережі лягла вже на власників житла. А теплокомуненерго відповідає лише за зовнішні мережі, які йдуть до будинку.
Але часто управлінські компанії не мають спеціалістів, які могли б ліквідувати пориви, наприклад, у підвалі.
– Люди дякують, але не дуже часто. Нерідко ми приходимо і виконуємо роботу управлінської компанії чи ОСББ. Усе, що стосується поломок у будинках, – це не наша зона відповідальності. Хоч якщо таки біда і потрібна допомога, то не залишаємо людей. Наприклад, у грудні стався великий порив у будинку, де борг сягнув вже понад 700 тисяч гривень. Навіть попри це, людей у холоді не залишили, – розповідає майстер.
“Працюю тут, бо хто ж ще буде”
Пан Ігор ділиться, що працювати за кордоном або ж в іншому місті не хоче. Тут його сім’я, рідні. Каже, якщо він поїде, то не буде кому вдома працювати.
– Подобається жити в Чернівцях, тут все ж таки моя сім’я, рідні. Хотілося, щоб місто було чистішим, за кілька останніх років воно стало дуже брудним. Також було би добре розвивати промисловість у місті: будувати заводи, адже це і додаткові робочі місця. Бо молодь зараз бачить, що роботи нема, або ж мало платять, тому і їде за кордон. Але ж треба працювати комусь і тут, – додає чоловік.
