Нині на Буковині майже немає людей, які би займалися народною деревообробкою.
Крім майстра народної творчості Володимира Ворончака з Вижниці, який днями відзначив 70-річний ювілей, йдеться в публікації ” “.
З цієї нагоди він організував виставку своїх творів. Пан Володимир представив 100 мистецьких бондарських виробів. Коли кореспондент ” ” запитав його, чому саме стільки, він відповів:
– Звичайно, їх у мене набагато більше, але виходив з того, що маю 70 років від дня народження, й 30 років нашій Незалежності. Бондарство – то моє життя. Йому нині майже не приділяється належної уваги. Чомусь вважається, що зараз дерев’яний посуд нікому не потрібен. Можливо, саме тому молодь не хоче займатися народною деревообробкою.
І тільки справжні митці не покидають стародавніх традицій, які живуть і творять здебільшого в гірській місцевості, каже Володимир Ворончак.
Для прикладу, лише у Космачі, що на Івано-Франківщині, минулого століття було понад двісті бондарів, тут широко використовувалася так звана “палена різьба”. До цієї славної когорти належить і Володимир Ворончак з Кутів, який десятки років очолював художню школу у Вижниці. Свого часу він навчався й у тутешньому училищі ужиткового мистецтва, де оволодів спеціальністю художньої обробки дерева.
Будучи молодим і впертим він не лінувався добиратися у відоме мистецьке село Річку, що на Косівщині. Бо саме тут проживав і творив відомий на Гуцульщині й Буковині бондар Іван Грималюк. Секрети його майстерності й переймав молодий умілець.
Як нині згадує Володимир Ворончак, вироби старого майстра були невимовно красивими. Та наука особливо йому знадобилася тоді, коли став працювати в художній школі Вижниці, спочатку викладачем, а потім й директором: свої знання передавав вихованцям й разом з ними виставляв бондарські твори у багатьох музеях України.
Коли про творчість Володимира Ворончака довідався Президент України Віктор Ющенко, то надіслав йому листа, висловивши щиру подяку “за високий внесок у розбудову Української держави та зміцнення її незалежності” .
Численні бондарські твори майстра , популярні серед шанувальників мистецтва, стали окрасою багатьох приватних колекцій. Особливе тепло йде від свічників “Аркан” та “Клятва опришків”, а ще від декоративних тарелів, виконаних в техніці випалювання.
– Я вдячний долі, яка звела мене з Темістоклем Вірстою, світового рівня живописцем, скульптором та архітектором, який походить з Іспаса, – продовжує Володимир Ворончак.
– Він народився у 1923 році й жив на Буковині до 17 років. До приходу Червоної армії родина переїхала до Бухареста, де Вірста почав вивчати живопис. Потім вчився в Італії. Далі талановитий буковинець опинився в Парижі, пізніше – у венеціанській художній академії. Паралельно з картинами він створював рельєфи з металу, що нагадували про космічний світ. Персональні виставки Вірсти проходили в Парижі, Берні, Анконі, Монреалі, Детройті, Нью-Йорку, Торонто. Він вважається одним із зачинателів нового напрямку в історії модернізму другої половини ХХ століття під назвою “алегоричний символізм”.
Після проголошення Незалежності України Темістокль Вірста не раз приїжджав до історичної батьківщини, виставлявся у багатьох містах нашої країни. Також спонсорував Вижницьку мистецьку школу, на якій нині висить меморіальна дошка, як і на будинку в Іспасі.Володимир Ворончак був одним із тих, хто взяв безпосередню участь у поверненні імені славетного буковинця в Україну. Більше того, пан Володимир був у гостях у Вірсти у Парижі.
– Своїм розігрітим у полум’ї вогню металевим писачком Володимир Ворончак орнаментує бондарні композиції, які позначені високою культурою виконання й засвідчують глибоке розуміння й знання майстром традиційної народної орнаментики гірського Карпатського краю, – так висловився про буковинця академік Олександр Федорук
” ”
